Після нашого весілля свекруха нас впустила в свою однокімнатну квартиру. Зробила вона це неохоче, адже таким чином вона втратила заробіток, бо до того вона здавала її квартирантам. Ще однією причиною було те, що я відразу не сподобалася свекрусі.
Вона нас відразу попередила, щоб більше на її допомогу ми не сподівалися. З моєї сторони теж не слід було нічого чекати, у мене був лише батько, і то він любив заглядати у чарку.
Ми з чоловіком працюємо в школі, а молодий учитель заробляє дуже мало. А ще свекруха весь час нам ставила за приклад старшу сестру мого чоловіка.
Вона і університет закінчила, і заміж вдало вийшла. Не те, що ми – замість того, щоб собі вигідні партії шукати, ми зійшлися і копійки перераховуємо.
Ці розмови мене дуже засмучували. За житло ми сказали мамі чоловіка велике спасибі, а більше ми жодної допомоги не просили. Квартира була однокімнатна, ми зробили в ній невеликий ремонт і почали жити.
Через два роки після початку спільного життя я пішла в декрет і з’ясувалося, що у нас буде двійня. Я сіла вдома, чоловік зайнявся приватним репетиторством для заробітку, і ми якось вирулювали.
Перед випискою з малюками, виявилося, що зовицю її багатий чоловік виставив її з дому. Вона йому зрадила і чоловік про це дізнався.
Відразу нам зателефонувала свекруха і попросила звільнити житло, адже тепер її дочка з дитиною не мають де жити. В свою двокімнатну квартиру забирати їх свекруха не захотіла.
Ми не знали, що нам робити. Куди з’їжджати із двома маленькими дітьми, коли зайвих грошей немає зовсім. Як платити з однієї зарплати за квартиру та годувати мене та двох діток?
Виходу у нас не було, нам залишалося одне: піти жити у квартиру мого батька. Змиритися з його стилем життя і товаришами, які не вилазили з нашої квартири. Телефонувати татові було марно: телефон у нього найчастіше був розряджений.
Ми поїхали до моєї батьківської квартири, речі чоловік мав перевезти пізніше. Тато був один і почувався він не дуже добре після чергового застілля. З подивом він дивився на мене і згортки з новонародженими онуками, мовчки пропустив нас у квартиру.
Я сіла на брудний диван у своїй колишній кімнаті та заплакала. Тато підійшов до мене і пригорнув як колись у дитинстві. Запитав, як звати онучок і сказав, що все буде добре.
За годину з речами приїхав мій чоловік. Два дні я, відриваючись від дочок, я вимивала разом із чоловіком кімнату, квартиру, ванну. А на третій день, коли чоловік пішов на роботу, а дівчатка нарешті заснули, я почула з кухні смачний запах супу.
Чисто поголений батько, пов’язавши на пояс стару сорочку замість фартуха, готував суп і щось співав собі під ніс. Він був абсолютно тверезим, хоч і мав пом’ятий вигляд. Я так розчулилася, що словами не передати, таким я його давно не бачила.
А далі почалися ще більші дива, щоб нам трохи допомогти, батько влаштувався на роботу. Минуло три роки. Ми продовжуємо жити з татом, він дуже змінився. Ми разом спільними зусиллями зробили ремонт. Дівчата наші пішли в дитячий садок, а я вийшла на роботу в свою школу.
Батькову двокімнатну квартиру ми збираємося продати і взяти більшу, трикімнатну квартиру. Тато, звичайно, поїде жити з нами, адже у онуках є весь сенс його життя.
Зі свекрухою ми спілкуємося, зовиця знову вийшла заміж і з’їхала з квартири, свекруха рік тому запропонувала нам знову переїхати туди. Ми відмовились.
Але мамі чоловіка я навіть вдячна. Якби вона не виставила нас тоді, то мій батько ніколи не знайшов би в собі сили зупинитися. Вперше за довгий час у нього з’явився стимул змінитися і вийти з того стану, в який він потрапив, коли втратив мою маму.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.