Аріна, якій виповнилося 37 років, вже давно звикла вважати себе цілком звичайною жінкою.
Вона має сина Тимофія, якому вже шість років, затишну власну квартиру в комфортному спальному районі міста, стабільне місце роботи недалеко від дому, а також енергійних і добре забезпечених батьків, завжди готових надати допомогу.
Завдяки їхній надійності, жодних проблем у цій сфері життя у Аріни не виникало.
Єдина проблема, з якою Аріна зіткнулася ще донедавна, — це її самотність.
Вона ніколи не була заміжня а єдині, більш-менш серйозні стосунки у її житті завершилися шість років тому, одразу після народження сина.
Слід визнати, що Аріна ніколи не користувалася підвищеною увагою. Ні побачень, ні знайомств у неї не було.
А після народження дитини її особисте життя взагалі застопорилося: вона всю свою енергію та увагу присвятила вихованню Тимофія, абсолютно забувши про себе.
У ті роки вона ніколи ні з ким не знайомилася.
Однак, півтора року тому на її роботі з’явився новий колега, Ростислав, і все змінилося. Ростислав виявився чоловіком ерудованим, він багато читав, цікавився історією та культурою, мав золоті руки і міг багато чого полагодити самостійно.
За характером він був дуже схожий на батька Аріни: такий же надійний, впевнений у собі, спокійний і надзвичайно турботливий.
Аріна думала, що таких чоловіків у наш час вже не існує, але, виявляється, вони ще трапляються.
І найголовніше: Ростислав щиро закохався в Аріну, він бажав створити міцну, благополучну родину, а також мріяв мати власних дітей — у цьому вони з Аріною були повністю солідарні.
Проте, Аріну глибоко засмучувало ставлення Ростислава до її сина.
— Вибач, але батьком я йому стати не зможу! — чесно попередив він після їхнього першого знайомства з хлопчиком кілька місяців тому. — Він для мене чужа дитина. Я навряд чи зможу його полюбити. Я не буду його ображати, але й гратися з ним чи займатися я не маю наміру.
Аріна тоді дуже засмутилася, але згодом вирішила: з часом усе владнається. Адже всі навколо говорять: якщо чоловік щиро кохає жінку, він обов’язково полюбить і її дитину.
Ростислав же дійсно любив Аріну, планував одружитися і хотів спільних дітей. Вона вирішила, що йому просто потрібен час, щоб звикнути до цієї ролі.
Проте час минав, але ситуація не змінювалася.
Ростислав поводився абсолютно відсторонено. Жодних спроб покращити стосунки з Тимофієм, розпочати розмову, налагодити контакт він не робив, і це Аріні було неприємно.
В принципі, зацікавити хлопчика було нескладно, адже Ростислав був розумним чоловіком, який знав безліч цікавих історій та фактів. Але він чомусь не хотів. Його спілкування обмежувалося формальним «Привіт» і «Бувай».
Він не докоряв нікому, не ображав, але й абсолютно не приділяв їй жодної уваги.
При цьому всьому Ростислав все частіше і наполегливіше порушував питання про весілля та створення сім’ї.
А Аріна тепер не знала, як їй вчинити.
З одного боку, напевно, добре, що Ростислав був чесним із самого початку і відразу зізнався, що полюбити її дитину, як рідну, не зможе.
Напевно, було б гірше, якби він удавав, що добре ставиться до хлопчика, а насправді це була б брехня.
З іншого боку, було прикро те, що він навіть не хотів спробувати налагодити контакт.
Про те, що Аріна має сина, Ростислав знав із першого дня їхніх стосунків.
Навіщо тоді він їх починав, якщо чужі діти йому настільки неприємні?
Він міг би одразу шукати собі жінку без дітей.
— Виходь заміж швидше, поки він кличе! Ти вже не молода, якщо випустиш такий шанс, такого надійного чоловіка більше не знайдеш, — радили Аріні її подруги.
Аріна внутрішньо погоджувалася з ними: вона, ймовірно, не знайде.
До неї і в юності черга з кавалерів не стояла, а тепер, у 37 років, і говорити нема про що. Їй так набридла самотність.
Їй дуже хотілося жіночого щастя, сім’ї, ще одного малюка.
Але з кожним днем її сумніви зростали.
Чи варто виходити заміж за людину, яка не просто не любить, а й відкрито ігнорує твою рідну дитину?
Найболючіше для Аріни було бачити, як ігнорування Ростислава впливає на її сина. Тимофій був чутливим хлопчиком.
Спочатку він радів, коли мама знайомила його з «дядьком Ростиславом».
Дитина, у якої не було постійного батьківського прикладу, інстинктивно шукала уваги Ростислава.
Тимофій намагався показати Ростиславу свої малюнки, розповісти про новий конструктор, але щоразу зіштовхувався з холодною стіною.
Ростислав чемно кивав, але одразу переводив погляд або починав розмову з Аріною, роблячи вигляд, що хлопчика поруч немає.
Через кілька місяців такої «комунікації» Тимофій перестав підходити до Ростислава.
Він почав зачинятися у своїй кімнаті, коли Ростислав приходив у гості, або поводився тихо і відсторонено.
Коли Аріна запитувала сина, чому він не грається, Тимофій одного разу сказав: «Дядько Ростислав мене не любить».
Ці слова боляче вразили Аріну.
Вона зрозуміла, що Ростислав не просто не хоче бути батьком, він створює токсичну атмосферу відчуження, яка так недобре впливає на Тимофія, адже він думає, що це в ньому проблема, що це він якийсь не такий.
Заради чого? Заради її, Аріни, «жіночого щастя»?
Аріна вирішила проаналізувати Ростислава глибше. Чому такий «ідеальний» чоловік поводиться так щодо дитини?
Вона дійшла висновку, що його відверта чесність («Я не зможу його полюбити») була не стільки благородством, скільки захисним механізмом.
Ростислав, ймовірно, мріяв про традиційну родину, де він є єдиним батьком, а жінка — присвячує увагу лише його рідним дітям.
Наявність Тимофія була для нього «зайвим багажем», наслідком чужого життя.
Він хотів «викреслити» попередні стосунки Аріни, ігноруючи її сина.
Він боявся, що Тимофій забере увагу Аріни, і що йому доведеться змагатися за її любов із дитиною.
Його мета була — мати своїх власних дітей, щоб відчути повну приналежність до родини, яку він створив.
Батьківство вимагає жертовності та зусиль. Ростислав не був готовий вкладати емоційні ресурси у чужу дитину, тоді як міг би спрямувати їх на власну кар’єру або на майбутніх рідних своїх дітей.
Ростислав був ідеальним кандидатом на роль чоловіка, але поганим кандидатом на роль вітчима.
Його любов до Аріни була умовною: він приймав її, але тільки без «набору» її сина.
Аріна вирішила поговорити зі своїми батьками, які завжди були її опорою.
Її батьки були добре забезпечені і могли дати прагматичну пораду.
— Донечко, ти повинна розуміти, — сказав батько, — Твоє фінансове становище надійне. Тобто, ти не виходиш за нього заміж, бо тобі потрібен хтось, хто на хліб зароблятиме. Ти виходиш заміж, бо хочеш партнера. Але якщо цей партнер байдужий до твоєї дитини, то він і до тебе, значить, байдужий також.
— Але, тату, мені вже 37! Він надійний! Я боюся залишитися одна, — зізналася Аріна.
— Краще бути одній, але зі своєю щасливою дитиною, ніж бути у шлюбі, де дитина почувається чужою у власному домі. Твій син — твій пріоритет. Наша фінансова допомога тобі гарантована. Ми забезпечимо Тимофію найкращу освіту. Тобі не потрібен чоловік, який створить емоційний конфлікт у твоєму домі. Нехай він спробує налагодити контакт. Або він приймає Тимофія, або ти мусиш відпустити його.
Порада батька була чіткою і болючою: жоден чоловік не вартий емоційного благополуччя її сина.
Аріна усвідомила, що Ростислав пропонував їй угоду: я дам тобі сім’ю і нових дітей, а ти відсунеш свого першого сина на другий план.
Вона не могла піти на це.
Вона вирішила дати Ростиславу останній шанс.
Вона запропонувала йому місяць для того, щоб він хоча б раз спробував поговорити з Тимофієм про його інтереси або подарував йому щось особисто.
Якщо він і далі відмовлятиметься від найменшого контакту, вона змушена буде розірвати стосунки, яким би “ідеальним” він не здавався.
Адже її жіноче щастя не може бути побудоване на сльозах її сина.
Але чи зможе чоловік полюбити чужу дитину за місяць, якщо йому так багато часу була байдуа вона?
Фото ілюстративне.
