Свою підготовку до весілля я не забуду ніколи. Там лише трошки не вистачало до того, щоб ми розійшлися. Напередодні весілля я ледь не розлучилася зі своїм тепер уже чоловіком. Хоча зараз ми щасливе подружжя, але осад на душі залишився.
І я, і мій чоловік, захотіли, щоб у нас було справжнє весілля. Зрозуміло, що підготовка до весілля – це фінансові витрати. Тут кожна сторона встановлює для себе певну планку, відповідно до своїх можливостей.
За рік підготовки до весілля я змогла зробити деякі заощадження. Батьки мої живуть в селі, отримують мінімальну зарплату. На них особливо я не розраховувала. Але все одно, вони намагалися по можливості хоч якось мені допомогти і збирали гроші.
Свекри трохи інші люди, вони живуть значно краще, ніж ми. На їхню думку весілля повинні організовувати батьки дітей, тобто всі витрати на організацію весілля брати саме на себе і ділити порівну, за винятком оплати за гостей в кафе. Тут кожен сам за своїх платить.
А мені здається, пара сама має фінансувати своє весілля. Ми ж дорослі, працюючі люди. А батьки вже по можливості і бажанням можуть допомогти молодим. Тому і батьків своїх я намагалася не смикати. Збирала гроші, і прораховувала, щоб мені на все вистачило. На крайній випадок, ми з сестрою домовилися, що я скористаюся її кредитною карткою.
Моя мама дала мені на весілля двадцять тисяч гривень зі словами: «Доню, я б дала тобі побільше, але тоді у нас з батьком не залишиться грошей, щоб подарувати вам на весілля».
Я подякувала мамі і вирішила, що цими грошима я розплачуся за гостей в кафе. Запросила я на весілля тільки найближчих родичів і кілька подруг. Мені дуже хотілося запросити ще кілька друзів, але фінансів вже не вистачало. Мені досі соромно перед друзями, яких я не запросила. І спілкування з ними після весілля поступово припинилося.
Вибирати ресторан ми поїхали разом з нареченим і його батьками. Коли поверталися додому, я зробила велику помилку. Я зізналася, що мені не вистачає грошей, що батьки мої дали мені на весілля тільки 20 тисяч.
Увечері у них в сім’ї був консиліум. Наречений ночував у батьків. Майбутня свекруха висловлювала своє обурення своєму синові. Чому вони беруть кредит на весілля, а мої батьки не можуть?
На наступний день ми з нареченим зустрілися в обідню перерву в кафе. І він мені почав говорити слова своєї матері. Я дивилася на нього і не впізнавала. «Чому його батьки беруть кредит, а мої батьки не можуть? Я повинна відкликати частину своїх гостей з весілля. Або ж ми можемо скасувати торжество і просто посидимо вдома за столом з батьками.
Тоді, я йому відповіла, що мої батьки не можуть взяти кредит. І як це відкликати гостей? У мене все було розраховано, відповідно до можливостей. Просто не вистачало грошей на кілька людей, яких мені дуже хотілося б запросити. А скільки батьки мені дали, це їх не повинно було хвилювати.
Своїм батькам про те, що трапилося я не розповіла. Загалом тоді я пішла з кафе, залишивши нареченого одного і поїхала до сестри. На всю цю ситуацію сестра мені сказала, що на моєму б місці, вона розірвала всі відносини з цією сім’єю.
На щастя, сестру я не послухала. У нас було весілля на умовах свекрів. Грошей на всі мої особисті витрати у мене вистачило. А на загальні витрати ми взяли в борг у його ж батьків. Після весілля повернули їм суму з подарованих нам грошей.
Зараз ми з чоловіком живемо в любові, мирі та злагоді. Можу з упевненістю сказати, що у мене хороший чоловік. Але свекруху я тримаю на відстані.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
