fbpx
Життєві історії
Ви, напевно, подумали, що я Марійкина бабуся? Ні, я мама її. Ой, та що ви, не потрібно вже так, тільки не вибачайтеся, будь ласка, прошу вас, не потрібно! Я ж все розумію і не ображаюся давно, правда! Мені – 57 років, а Марійці моїй – тільки 10 рочків нещодавно виповнилося, вона ще маленька. Марійці моїй завжди так і кажуть – он твоя бабуся йде. Вона спокійно поправляє – це не бабуся, це матуся моя рідненька. Дарма, що люди косо дивляться на мене, ми з чоловіком так пізно знайшли своє щастя в житті

– Ви, напевно, подумали, що я Марійкина бабуся, так ви ж подумали? – з трохи сумною посмішкою останнім часом частенько пояснює людям Оксана Василівна. – Ні-ні, я – мама Марійки. Ой, та що ви, не потрібно вже так, тільки не вибачайтеся передімною, будь ласка, прошу вас, не потрібно! Я ж все розумію і не ображаюся давно, правда! Мені – 57 років, а Марійці моїй – тільки 10 рочків нещодавно виповнилося, вона ще маленька,  донечка моя. Марійці моїй завжди так і кажуть – он твоя бабуся йде, за тобою прийшла! Вона спокійно поправляє – це не бабуся, це матуся моя рідненька! Люди, звичайно, дивуються, але що поробиш, так життя склалося. У мене й онуки вже є, трохи молодшого віку дочки. Ось так буває, ми з чоловіком – літні батьки, вже як вийшло. Народили собі помічницю на старості років. Таке воно життя. Подарував нам Господь на старість донечку маленьку, як янгелика, так вийшло.

Марійка – дівчинка розумна, відповідальна і не по роках серйозна: добре вчиться, багато читає, і, на відміну від більшості своїх однокласниць, до життя пристосована: може посмажити картоплю або м’ясо, зварити макарони, сама зробити смачну яєчню, заварити чай, а батькам каву. Мама навчила її в’язати і трохи шити, і Марійка сама робить для великої ляльки приголомшливі речі – спідниці, сукні, шапочки, джемпера, дуже любить робити зачіски лялькам.

Одне погано – аж надто близько до серця Марійка приймає всі події, пов’язані з батьками. Хвилюється, наприклад, якщо тато затримується на роботі, якщо у мами трішки болить голова.

– Мама, ти чого така сумна? Ти не занедужала, випадково? Ти тиск міряла? Скільки сьогодні? А призначення свої пила? – стурбовано випитує Оксану Василівну 10-річна донечка, маленька Марійка, заглядаючи матері в очі.

– Я ж дізналася вже немолодою, що чекаю дитину, спочатку і подумати не могла, що в такому віці це взагалі можливо! – згадує щиро Оксана Василівна. – У мене вже два дорослих сина було на той момент, обом за двадцять. Старший мій син одружитися зібрався, молодший в інституті вчився. А тут така новина для всіх. Коли зрозуміла, соромно було якось мені трохи, звичайно, у нас же, знаєте, люблять за спиною пліткувати, щось недобре говорити, а тут така ще й новина, такий привід. А мій фахівець стала тоді мене умовляти. Мовляв, це вам Бог дитинку послав. У нас, каже, молоді дівчатка в 20 не можуть стати мамою, а у вас саме вийшло. Це не просто так. Ось у вас сини старші, мовляв, а раптом дівчинка буде? Помічниця і розраду в старості! Можливо, буде вас з чоловіком додивлятися. Так що навіть не думайте нічого собі там.

– Уговорила вона тебе, так? І ви вирішили народжувати?

– Ага! І народилася наша мила та чарівна дівчинка! Ми з чоловіком про доньку завжди мріяли! Сини – відрізана скиба. В їх сім’ях невістки заправляють і невесткіни мами. Мені і онуків не дають особливо, ну правильно, хто я така? – свекруха, чужа їм жінка зовсім. Ось дочка – інша справа. Коли є дочка біля мене така малесенька і ніжна, і старіти не страшно мені, я вважаю. Є, кому додивитися. Ну а що такого? Це життя, все ми так чи інакше до цього прийдемо. Виховуємо з батьком з неї помічницю нашу ріднесеньку, нашу розраду і радість! Вона знає, що мама і тато у неї – люди немолоді, так, і нездорові. У мене тиск, у батька теж вистачає своїх проблем, вже роки немолоді. Дочка знає, що про нас потрібно піклуватися. І дбає, так зворушливо. Я тепер собі навіть уявити не можу, що б я робила без дочки, без своєї помічниці. Як би ми жили? Дай Бог здоров’я того лікаря в консультації! Правильно вона розсудила, про розраду на старості років нам з батьком.

Оксана Василівна дуже любить свою донечку, всю душу їй віддає, а коли веде її за ручку, щасливішої жінки в світі немає, дарма, що люди косо дивляться, їй вже зараз байдуже до них.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – psychologis.

You cannot copy content of this page