Ввечері я варила суп, син грався, донечка вже спала, коли Григорій влетів додому. – Як ви мені набридли! Ти, ці сопливі діти, – кричав Гриша. – У мене є інша, і життя набагато цікавіше, ніж ви. Кричав, ображав, що говорив, все вже не згадати. Я схопила дітей і вибігла на вулицю. Перше, що зробила – зателефонувала його батькам і в той вечір дізналася правду про свого чоловіка, яку не зауважувала 10 років
З Грицем у нас був студентський шлюб. Мої перші і єдині відносини. За матеріалами
Ми почали зустрічатися з третього курсу – він студент-фізик, я – філолог. Фізик і лірик, Григорій і Марійка. Він дуже ніжно і романтично залицявся, залазив у віконце гуртожитку, коли закінчувався час для сторонніх.
Після закінчення університету ми одружилися, а через рік у нас народився син – все як у кращих радянських традиціях. Через 3 роки у нас народилася дочка, і Гриша сильно змінився.
Незадовго до цього, він змінив роботу і ми переїхали, я думала, що він впав у депресію через великі зміни в житті – перестав допомагати з дітьми і по дому, часто затримувався і випивав. У нього і раніше траплялися різкі перепади в настрої, але погані періоди не були такими затяжними, як цей.
– Твоє діло сидіти вдома з дітьми і самої виносити сміття, – огризався чоловік на всі прохання допомогти.
Півроку ми практично не розмовляли – Григорій був або злим. А частіше – і те, і інше. Приходив додому він вночі – де був і з ким – я вже перестала питати.
Ні про які стосунки не йшлося – мені було гидко, образливо і нестерпно важко перебувати з ним поруч. Але я намагалася згадувати частіше колишнього Григорія і сподівалася, що він одумається. Не тут то було!
Я варила суп, син збирав конструктор, донечка спала, коли Гриша влетів додому.
– Як ви мені набридли! Ти, ці сопливі діти, – кричав Гриша, розносячи на друзки шафу. – У мене є інша, і життя набагато цікавіше, ніж ви.
Кричав, ображав, що говорив, все вже не згадати. Я схопила дітей і вибігла на вулицю. Перше, що зробила – зателефонувала його батькам.
– Не здумай дзвонити в поліцію, – наказала мені свекруха, – ми з батьком зараз приїдемо.
Дійсно, вони примчали швидше. Гришу вони забрали з собою. Після цього я дізналася багато всього цікавого.
Саме, мабуть, дивовижне, що можна дізнатися про людину, з якою прожив в цілому близько 10 років, то, що у нього підтверджені медиками біполярні розлади і взагалі конкретні проблеми з психікою з дитинства.
Просто батьки і він це ретельно приховували. Чоловіка підліковували в приватних клініках під час його візитів до мами з татом. Але як я могла жити з людиною стільки років і цього не помічати? Я не розуміла тоді, і не розумію зараз. Про існування коханки, як ви розумієте, я поняття теж не мала.
Я згребла в оберемок двох дітей, влаштувалася на роботу, зняла квартиру. Мені пощастило, що дітей взяли в садок. Де знайшлися сили, швидко міркувати, і діяти в цій складній ситуації, я теж не розумію.
Потім, звичайно, я довго аналізувала, не розуміла, як могла так помилитися в людині, плакала. Близько року у мене пішло на те, щоб прийти в себе. А чоловіка батьки підлікували, і знову влаштували на роботу.
Незабаром ми розлучилися і він тут же знайшов іншу (до речі, не ту, з якою мені зраджував). Після того, що сталося, ця сімейка ще й звинуватила мене в тому, що я кинула Гришеньку в такий важкий для нього час.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
