Після весілля мама мого чоловіка покликала нас жити до себе. Я, особливо, не хотіла цього, але вона живе одна в трикімнатній квартирі, а Андрій у неї єдиний син, тому зрозуміло, що ніяких незручностей не мало б бути, я погодилася.
Мама чоловіка людина непогана, спочатку багато нам допомагала, але я знаю, що краще, якщо я сама буду готувати і робити все для своєї сім’ї, щоб потім мене не докоряли ні чим. З іншої сторони я розуміла, що ми наче одна сім’я, тому за столом ми їли разом, адже негарно було відділятися від мами чоловіка, хоча скажу чесно, що часто хотілося поговорити за вечерею з Андрієм на одинці, адже при його мамі усього не розповіси. та згодом ми усі звикли до життя разом і наче все було добре.
Але останнім часом Ірина Миколаївна стала частіше мені робити якісь зауваження, постійно чимось вона не задоволена.
Якось я прийшла пізно ввечері і мама чоловіка стала докоряти, що я дуже багато грошей витрачаю на себе, ходжу в дорогі салони, купую дорогу косметику і багато одягу для себе, коли її син взагалі собі нічого не купує, рідко у нього з’являються, як не штани, то сорочка, то джинси. Я намагалася пояснити, що я теж заробляю гроші, ходжу щодня між людьми, мені хочеться гарно одягатися, чоловік мій не особливо любить ходити по магазинах, але одягу в нього цілком достатньо, усе необхідне в нього є і, якщо він собі хоче щось купити, я ніколи нічого проти не маю, лише рада за нього. Я заробляю добре, дітей поки у нас немає, я молода людина і хочу гарно одягатися, тим паче маю таку можливість зараз.
Та мама чоловіка мене наче не чула. Вона стояла на своєму і наголошувала, що одягу, косметики у мене вже достатньо, і краще ходити в перукарню, а не в дорогий салон краси.
Наче після того все налагодилося, але кожного разу, коли я приходжу з роботи, Ірина Миколаївна лізе в мої сумки, які я приношу з магазину, перевіряє, що я купила, шукає чеки.
Мені, щиро кажучи, таке ставлення не подобається, свекруха чомусь вважає, що якщо я живу в її домі, то вона має повне право лізти в наші справи. Я розумію, що далі легше не буде, а лише навпаки. І я стала вести розмову з Андрієм про те, щоб ми пішли жити на орендовану квартиру, мені ніхто не буде вказувати, я робитиму все, що вважатиму за необхідне. Коли мама чоловіка дізналася про це, стала просити, щоб ми залишилися, сказала, що все розуміє і більше не рахуватиме наших грошей, що їй сумно самій і комунальні великі, у неї нікого більше немає.
Тиждень все було добре, а потім знову почалися повчання. Зараз я бачу, що буде таки краще для всіх, якщо ми житимемо окремо. Андрій вже шукає квартиру, але його мамі ми поки нічого не кажемо, адже вона знову проситиме, щоб ми залишилися.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
