Якось Володимир прийшов з роботи і сказав дружині:
– Я вже не хочу на це дивитися, ну як ось це можна їсти! Ну хто ще так годує свою сім’ю? Невже за цілий день не можна було приготувати щось нормальне, що можна їсти?
Олена і Володимир живуть у шлюбі вже 4 роки. Володимир працює, Олена сидить вдома в декреті, доглядає за немовлям. Дитина у неї досить неспокійна, тому їй іноді зовсім нелегко.
Так склалося, що свого часу Олена начиталася популярних журналів для молодих матусь і “розумних” форумів. А тепер малюк не злазить з рук, бо там були різні поради, які, чесно кажучи іноді дуже дивують. Що з ранку до вечора тільки й те потрібно робити, що біля дитини сидіти.
На роботу Володимир йде дуже рано, а повертається щодня надто пізно, іноді виходить так, що за цілий день і пообідати ніколи йому, часу вінт не має. До приходу чоловіка Олена, звичайно, намагається приготувати якусь смачну вечерю, але готує, на думку Володимира зовсім не смачно.
Володимир не розумів дружину, адже він не просить у неї якихось складних різноманітних страв, розуміє, що у дружини на руках зараз маленька дитина, але ж навіть звичайні макарони чи кашу зварити з душею можна, промити гарно, додати масло і отримати цілком смачну страву, яку зі смаком можна спокійно їсти. А Олена мало не щодня подає голодному чоловікові грудку макаронів, яка злиплася, хоч ріж їх, а хоч в руку бери і їж так, ні ложка, ні виделка не потрібні. На ці макарони і дивитися зовсім не хочеться, не то, що вже їсти їх. Навіть голодному вони не смакують зовсім.
– Ну так, я розумію, що в тебе на руках маленька дитина і все таке, я ж багато не прошу, але скільки ж можна виправдовуватися дитиною? – сердиться голодний Володимир на свою молоду дружину.
Чоловік зовсім не вважає себе дуже вимогливою людиною, не просить постійно тримати порядок в будинку, охоче допомагає по вихідним своїй дружині з усіма домашніми справами, носить продукти, іноді навіть встає ночами до дитини, заробляє на всіх, старається він, як може, гроші всі віддає в сім’ю. Хочеться ж йому зовсім небагато: щоб удома було щось поїсти хоч раз в день. Один раз на день. Бажано смачне щось, нехай і без лишнього шику.
Перший час після народження дитини Володимир мовчав. Але тепер мало не щодня дорікає Олені в тому, що її страви їсти зовсім не можна. А сама Олена ж абсолютно не хоче вчитися готувати. Раніше, до народження дитини, приходили з роботи і готували разом – проблем з цим не було. А тепер мало не до розлучення доходить.
– Не хочеш – значить не їж! – сердиться Олена на чоловіка. – Значить, не голодний ти, не хочеш їсти. У мене дитина маленька на руках. Що, я повинна його залишити і готувати тобі якісь смачні гарніри? Невже ти сам не розумієш? Мені ніколи зовсім на кухні сидіти! Я не можу зараз готувати! Я сиджу з дитиною!
– У всіх діти, у деяких жінок навіть двоє, чи троє дітей, побільше, ніж у тебе! – щиро не розуміє Володимир. – Проте жінки примудряються встигати робити всю домашню роботу, ще й дітей смачними стравами годують, а не лише одного чоловіка. Я, між іншим, свою частину обов’язків по відношенню до своєї сім’ї виконую. Гроші в будинок приношу, щоб ви ні в чому не мали потреби. Хоча б на нормальну їжу один раз в день я можу розраховувати в своєму будинку?
Володимир відразу демонстративно викидає вміст тарілки в смітник і сам починає готувати собі нову вечерю. Такі претензії чоловіка Олену щиро засмучують.
– Роби висновки з цього! – постійно до того всього ще й мама доньці говорить. – Хороший чоловік не звернув би увагу на те, що вечеря несмачна. Або мовчки їв би, або відмовився б і все, а готував би все сам. А твій лише ніс верне, несмачно йому. Якщо не хоч, нехай не їсть, от і все.
Фото ілюстративне.
