Анна нещодавно вийшла на пенсію, і думала, що нарешті вона відпочине, адже все життя вона у школі працювала вчителькою. В їхньому невеликому містечку її всі знали і поважали.
Будинок Анни був на краю села, тому гості до неї заходили вкрай рідко. Анна вже давно жила сама, бо чоловік пішов у засвіти ще 15 років тому, а її єдиний син одружився, і переїхав з дружиною в обласний центр.
За щастя сина Анна неабияк раділа, Назар у неї молодець – сам доробився і до квартири, і до машини, ще й їй при нагоді допомагає, он влітку капітальний ремонт в її хаті зробив.
І невістка у Анни хороша, Назар засватав дівчину з їхнього села, Мар’яну. Анна її добре знає, бо ж Мар’яна в школі відмінницею була, а її предмет – українську мову і літературу, то взагалі – знала бездоганно.
У Назара з Мар’яною все було добре, жили вони чудово. Єдине, що їх засмучувало, це те, що у них не було діточок.
Анна теж через це дуже хвилювалася, адже вона хотіла внуків няньчити, мріяла, як спочатку читатиме їм казки, а потім почне віршики з ними вчити, заради цього вона і на пенсію вийшла.
Ввечері в хату Анни хтось постукав. Жінка дещо здивувалася, бо не могла збагнути, хто це захотів її бачити так пізно. Відчинила – на порозі стояла її сваха. Анна відразу збагнула, що щось сталося, але не могла зрозуміти, що саме, бо сваха так швидко і заплутано говорила, що розібрати було просто неможливо.
– Ваш Назар! Як він міг так вчинити з моєю Мар’янкою? Не думала я, що він на таке здатен! Анно, скажіть хоч Ви йому щось, може, маму він послухає, і не стане сім’ю руйнувати? – нарешті хоч щось путнє склала сваха.
Анна попросила гостю присісти, заспокоїтись, і по порядку все розповісти.
Із слів свахи Анна зрозуміла, що їй зателефонувала Мар’яна, і сказала, що Назар хоче йти з сім’ї, бо у нього вже з’явилася інша жінка.
На годиннику була десята вечора, і Анна вирішила, що вже пізно зараз телефонувати до сина і щось з’ясовувати. Вона пообіцяла свасі, що завтра матиме серйозну розмову з Назаром.
Всю ніч Анна не спала, згадувала, що і сама перейшла через щось подібне, коли її Валерій собі іншу знайшов. Вона тоді вирішила, що відпустить чоловіка, бо навіщо тримати біля себе людину, яка тебе не любить, і думає про іншу? Це було нижче її гідності.
Але тоді у справу втрутилися батьки з обох сторін. Вони переконали Валерія, що він має залишитися в сім’ї заради сина. Чоловік тоді довго вагався, метався від однієї до іншої сторони, але таки не став розлучатися. Та це не врятувало їхній шлюб – бо після цього жила Анна з своїм чоловіком хоч і під одним дахом, але наче чужі люди.
Про людське око вона мала чоловіка, але ніхто не знав, що почувається вона глибоко самотньою у такому шлюбі, де чоловік ночами про іншу думає.
Вранці Анна набрала сина, і попросила про зустріч. Назар приїхав в село після роботи, і чесно зізнався мамі, що не кохає свою дружину.
– Мамо, так буває, я дякую Мар’яні за 15 чудових років спільного життя, але я покохав іншу. Я не хотів цього, і не шукав спеціально, воно само прийшло. Не хочу я обманювати Мар’яну, вона на це не заслуговує. Вона ще молода, може і вона ще іншого зустріне.
Раптом, неочікувано для себе, Анна сказала:
– Синку, не оправдовуйся, я тебе розумію. Це твоє життя, і ти маєш право прожити його так, як вважаєш за потрібне.
Через рік щаслива Анна йшла з коляскою по селі, Назар з дружиною привезли їй внука. Це були найщасливіші миті в її житті, адже вона стільки років на це чекала.
По дорозі вона випадково зустріла колишню сваху. Та навіть з нею не привіталася, відвернула голову. Неприємна ситуація, але що поробиш – у кожного своє життя…
Олеся Біла.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.