Я знала, що жити з свекрухою не найкраща ідея, але заради кращого майбутнього я погодилася. Ми з чоловіком одружилися, вирішили взяти квартиру в кредит, але зупинилися на новобудові, і поки будинок ще добудовується, нам треба було десь жити.

Ми думали квартиру знімати, але мама чоловіка, Дарина Петрівна, запропонувала цей варіант сама:

– Переїжджайте до мене! – умовляла вона нас. – Навіщо витрачати гроші на оренду. Вам ремонт потрібно буде скоро робити, та й взагалі, зайві гроші хіба? Краще їх відкласти. У мене велика трикімнатна квартира, я одна, місця достатньо… Переїжджайте!

Ми вирішили люб’язне запрошення мами прийняти, тим більше що спільне проживання планувалося недовге. От добудують будинок, зробимо ремонт  – і з’їдемо до себе. Тим більше, гроші і справді не зайві, зекономимо – на ремонт буде.

Втім, уже за кілька тижнів я зрозуміла, що легко і просто не буде. Ось взяти бодай питання харчування. Дарина Петрівна вважає себе чудовою господаркою, збирає рецепти, обожнює готувати, і, головне, розголошувати за столом про те, які продукти вкотре вона «врятувала» від відра для сміття, щоб приготувати це дивне рагу.

Окремим рядком у дивностях свекрухи йде любов до консервації. У сенсі, любить свекруха не їсти солоні огірки, лечо чи малинове варення, а саме виробляти всі ці банки в промислових кількостях, простоюючи в сезон біля плити годинами, а то й цілими ночами: «Помідори вчора крутила до третьої годин ночі».

Я розумію – зробити кілька банок того, банку іншого, ще трохи третього. Але трохи у Дарини Петрівни чомусь не виходить! При тому, що у сім’ї цього ніхто не їсть!

На лоджії у свекрухи знаходиться купа банок, явно не з минулого року. Кришки багато проржавіли вже! Тут нещодавно відкриває банку варення, а там зверху цвіль. «Ну і що, каже, зніми і їж, так навіть корисніше».

Я прийшла до неї з пропозицією нехай кожен готує для себе сам. Попросила її, щоб виділила нам полицю в холодильнику. Але свекруха навіть нічого чути не хоче про те, щоб ми харчувалися окремо.

– Ось ще – жити разом, і полиці у холодильнику ділити? Як ви собі це уявляєте?

Холодильник – її єпархія, так само, як плита, та й вся кухня в цілому.

– Дві господині на одній кухні не уживуться ніколи! – любить повторювати Дарина Петрівна. – Ти відпочинь, я все приготую і вас покличу!

Відмовлятися постійно від її куховарства незручно, та й їсти щось треба. Снідати, вечеряти, а у вихідні ще й обідати. Ми з чоловіком економимо, і дозволити собі харчуватися в кафе чи замовляти їжу додому не можемо.

Ми ж зараз навіть просто посидіти з чоловіком за чаєм на кухні вдвох не можемо! Ледве свекруха чує, що ми чайник поставили, вже мчить, а то ще й ображається: чай п’єте? А чому мені не налили, мене не покликали? А коли вже побачить, що у своїй кімнаті щось їли – сцену закотить.

Я думаю, чи можна від’єднатися від свекрухи у питанні харчування в наших умовах?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.