Ми з чоловіком живемо небагато, але завжди намагалися робити так, щоб у нашого єдиного сина Максима все було. І досі нам це вдавалося, в міру наших можливостей. А зараз склалася така ситуація, в якій я не знаю, як правильно поступити.
Розповім все по порядку, що у нас сталося. Василь, мій чоловік все життя був водієм: спочатку їздив на старій батьківській «Ладі», а потім пропрацював і далекобійником, і їздив на вантажівці на великому будівництві, тепер ось таксує на своїй машині. Максим з дитинства теж звик до керма. Вони з батьком поїдуть куди-небудь за місто на майданчик і їздять там: син за кермом, чоловік поруч. Зрозуміло, що у сина з дитинства була мрія – мати свою машину.
Максим не міг дочекатися повноліття, щойно йому виповнилося 18 років, він швидко здав на права і пішов в армію, там теж був водієм. А ми з чоловіком поставили собі за мету: працюємо, відкладаємо, а якщо не вистачить – то кредит візьмемо, щоб доплатити за хорошу машину і зробити синові подарунок. Ми не багатії, а дитину хочеться потішити і пам’ятний подарунок Максиму зробити.
Коли син дізнався про наш намір, то дуже зрадів. Прийшов з армії і давай відразу просити: купіть будь-яку машину, на яку вистачить! Ну ми за рік назбирали небагато, що-небудь купувати не хотіли, тому сказали потерпіти ще рік-два, щоб кредит менший взяти і купити щось путнє. А поки батько йому дозволяв свій автомобіль брати, коли він не на роботі.
Так минуло ще півтора року, ми зібрали пристойну суму і вже почали машину вибирати, думали нову з салону візьмемо, з кредитом. Але чуємо – щось син цьому не радий. Думали, що якась у нього нещасна любов. Бачили його дівчинку з якою він гуляє, Аню. Така красуня, дивиться на сина як королева на слугу, а той і радий прогинатися.
Але все виявилося набагато гірше. Сидимо ввечері сім’єю, п’ємо чай на кухні, син совається на стільці, щось сказати хоче. Говоримо йому: «Синку, кажи, що там у тебе сталося?». Він каже: «Мамо, тату, не потрібна мені машина. Адже це мої гроші, які ви збираєте, правда? Можна я сам ними розпоряджуся? Ми з моєю дівчиною розписатися хочемо. Вона хоче красиве весілля і сукню. А ще, якщо залишиться – медовий місяць на морі. Її батьки нічого оплатити не можуть, у них ще двоє маленьких дітей, а я ж все-таки чоловік, сам повинен вирішити з весіллям! Загалом, з машиною можна почекати, а одружуватися я зараз хочу».
Ми з чоловіком були ошелешені! Навіть з хвилину нічого сказати не могли! Тут чоловік заговорив: «Ну вже ні, синок, ми майже три роки копійка в копійку збирали, річ тобі хотіли взяти! А весілля – це два дні гулянки, сукня на вішалці і все, грошей немає! Сам же потім спасибі скажеш, що гроші на вітер не пустили, і твоя наречена теж». Син розізлився, пішов в кімнату, грюкнув дверима, замкнувся. Два дня з нами не розмовляв, тільки потім якось розговорилися, коли я шепнула, що спробую поговорити потім з батьком.
Але з чоловіком я говорити не стала, все одно знаю його відповідь. Поговорила з майбутньою невісткою, коли та прийшла до сина. Почекала момент, коли ми з нею наодинці залишилися і обережно запитала: «Що вам важливіше – весілля зіграти чи замість нього відразу хорошу машину мати, як подарунок на весілля?».
Вона каже: «І те й інше! Тільки машини можна як рукавички міняти, а весілля один раз буде, воно повинно запам’ятатися! Тим більше, на весіллі грошей подарують, ось і купимо». Ще й тон у неї такий був, що не приймав відмов. Ось, думаю, пощастило нам з невісткою, явно буде керувати в сім’ї сина! Тепер я розумію, хто все це затіяв. Максим хоче машину, але Аня хоче весілля. Тому буде все, як хоче Аня.
Тепер я просто не знаю, що робити. Чоловік ходить злий – його зрозуміти можна, він сам фанат автомобілів і так мріяв про такий подарунок синові, у всьому собі відмовляв. Син ходить нещасний: він так закоханий в свою дівчину і у всьому хоче їй догодити. Підходить до мене і все питає: «Мамо, ну ти з татом поговорила?». «Ще ні, – відповідаю. – Не було вдалого моменту! ». А самій плакати хочеться. Ось-ось діти подадуть заяву на розпис, і тоді я вже і не знаю, як викручуватися.
Фото ілюстративне – vlad.aif.