fbpx
Життєві історії
Ввечері Матвій повертався додому, біг по дорозі, адже попросили затриматися на годину, заплатили копійку якусь. Вдома старенький тато. Що він там? Як? На душі було неспокійно, за ним догляд потрібен постійний. Відкрив двері в квартиру, зайшов, тиша. Ледве кімнату впізнав

Матвій поспішав додому. Що там зараз відбувається? Адже залишив батька на весь день одного. Сьогодні його попросили залишитися на годину довше після роботи, допомогти з різними справами. За це обіцяли додатковий заробіток, що в наш час дуже добре. Матвій, звісно погодився, адже гроші зараз так потрібні йому. А зараз дуже хвилюється за свого тата.

Закриває кімнату тому що може піти з дому і заблукати. Адже старенький батько вже, йому за 80. Став забувати багато речей. Без нагляду зараз непросто його самого залишати і Матвій це добре знає.

Коли відкрив двері кімнати, де знаходився його тато, то засмутився. Її було важко впізнати. Все, що там було, порване і предмети розкидані по підлозі. Навіть штори вже були на землі. А тільки ж нещодавно в батьковій кімнаті зробили для нього ремонт, щоб затишно йому було.

Матвій весь аж змінився в обличчі за хвилину. За що йому така непроста доля? Поки тато був при здоров’ї, жив у селі, тримав велике господарство, вони з рідним братом Іваном, часто провідували його, допомагали в усьому, тато був хорошою людиною. Все що тримав батько, віддавав синам, особливо Іванові, навіть гроші для нього складав, адже в нього сім’я, троє діток.

А в тата завжди свіжі продукти, птиця, свиней тримав. Тому м’ясо в магазині не купували ні Матвій, ні Іван. Так продовжувалося, поки тато не занедужав. Порадившись, Іван забрав тата до себе. В нього дружина, діти. Є кому доглядати старенького батька, та й веселіше буде гуртом. Все майно тато передав Іванові. За просто так доглядати, звісно, не хотів, адже невістка проти була. Адже основна робота на ній буде за доглядом старенької людини. Про меншого сина не згадував ні батько, ні брат.

Матвій на батька образився в душі. Вони завжди допомагати їздили разом. Мабуть, тато більше любить старшого сина Івана, коли меншому не виділив зовсім нічого.

Коли Іван перевіз до себе батька, Матвій з ними більше не спілкувався. Лише через три роки зателефонував Іван своєму молодшому братові. Він просив, щоб Матвій взяв до себе додому батька. Хоча б на трішки, але вони трохи відпочинуть.

Діти пішли з дому, дружина постійно незадоволена, Іван наразі сам доглядає за стареньким батько. Йому тяжко з усім справлятися і заодно вислуховувати дружину, як їй все набридло. Тому просить, щоб менший брат допоміг йому у цій непростій справі. Він і йому також рідний, то нехай і брат візьме участь у догляді за татом.

Матвій дуже здивувався і від почутого не міг вимовити й слова.

– Наразі тобі потрібна моя допомога. А коли гроші забрав собі і батькову хату, і все майно також, тоді не думав про меншого брата? Тільки тепер зрозумів, що тато тобі заважає, що це важка праця доглядати стареньку людину. Я візьму його до себе, але з тобою спілкуватися не буду. Нехай то залишається на твоїй совісті.

Так сказав Матвій тоді братові. Відтоді минуло два роки. Чоловік намагається справлятися з недугою тата, але все марно. Фахівці розводять руками, старість.

Ось і сьогодні стоїть у дверях кімнати, і не знає, що йому робити. Переведе в іншу кімнату. Добре, що квартира двокімнатна. Швидко прибереться і потім поверне тата назад. А назавтра попросить сусідку наглядати за батьком. Прийдеться заплатити, але так спокійніше. Невдовзі Матвій помітив, що тато слабне. Непросто вставати йому з ліжка, зовсім пам’ять не та. Його не впізнає. Чоловік взяв відпустку, щоб самому бути поруч щогодини. Через декілька днів батька не стало.

Іванові повідомляти не став. Відколи тато жив із Матвієм, старший брат ні разу не поцікавився, як справи у них. Тому то все на його совісті. Іванові з тим жити. Менший брат не відмовився від тата, доглядав до останнього дня.

Чому в житті так буває, що одному спадок, а іншому – догляд? Добра і совісна людина найважче бере на себе завжди.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page