– Я вже не можу на це дивитися, якщо чесно говорити, ну як його можна їсти! – говорить Оксані Іван, який щойно повернувся з роботи, а вже досить пізня година. – Ну хто ще так годує свою сім’ю і свого чоловіка? Невже за цілий день не можна було приготувати щось нормальне, щось таке, що можна їсти?
Оксана та Іван живуть разом у шлюбі вже 5 років.
Іван працює, а Оксана сидить вдома в декреті, доглядає за немовлям. Дитина у неї неспокійна досить таки, на жаль.
Так склалося, що свого часу Оксана начиталася популярних журналів для матусь і “розумних” форумів. А тепер її такий рідний малюк не злазить з рук майже ніколи, бо там були різні поради, які, чесно кажучи іноді дуже дивують.
На роботу Іван йде дуже рано, повертається щодня дуже пізно, іноді виходить так, що за цілий день і пообідати навіть ніколи йому. До приходу чоловіка Оксана, звичайно, намагається приготувати якусь вечерю, але готує, на думку Івана зовсім не смачно.
Іван не просить у своєї дружини якихось складних та різноманітної і страв, розуміє, що у дружини на руках зараз маленька дитина, але ж навіть звичайні макарони чи кашу зварити з душею, промити, додати масло і отримати цілком смачну страву на сніданок чи вечерю, яку зі смаком можна спокійно їсти.
А Оксана, мало не щодня, подає голодному чоловікові грудку макаронів, яка злиплася, хоч ріж їх. На ці макарони і дивитися зовсім не хочеться, не то, що вже їсти їх. Навіть голодному вони не смакують зовсім.
– Ну так, я розумію, що в тебе на руках маленька дитина зараз, тобі непросто і все таке, але скільки ж можна виправдовуватися дитиною, коли ж це має скінчитися, чи це триватиме вічно? – сердиться голодний Іван на свою молоду дружину.
Іван зовсім не вважає себе дуже вимогливою людиною, не вимагає будинку порядку, охоче допомагає по вихідним своїй дружині з усіма домашніми справами, носить продукти, іноді навіть встає ночами до дитини, заробляє на всіх, старається він, як може, гроші все віддає в сім’ю.
Хочеться ж чоловікові зовсім небагато: щоб удома було щось поїсти хоч раз в день. Один раз на день. Бажано смачне щось, нехай і без лишнього шику.
Перший час після народження дитини Іван завжди мовчав. Але тепер мало не щодня дорікає своїй молодій дружині в тому, що її страви їсти зовсім не можна. Дружина ж абсолютно не хоче вчитися готувати. Раніше, до народження дитини, приходили з роботи і готували разом – проблем з цим не було. А тепер мало не до розлучення доходить.
– Не хочеш – не їж нічого! – сердиться Оксана на свого чоловіка. – Значить, не голодний. У мене дитина маленька на руках цілодобово. Що, я повинна його кинути і готувати тобі якісь смачні гарніри? Невже ти сам не розумієш? Мені ніколи зараз, можна ж почекати! Я не можу зараз готувати! Я сиджу з дитиною!
– У всіх діти, у деяких жінок навіть двоє, чи троє дітей, побільше, ніж у тебе! – говорить Іван. – Проте жінки примудряються встигати все, ще й дітей смачними стравами годують, а не лише одного чоловіка. Я, між іншим, свою частину обов’язків по відношенню до своєї сім’ї виконую. Гроші в будинок приношу. Хоча б на нормальну їжу один раз в день я можу розраховувати в своєму будинку?
Іван відразу демонстративно викидає вміст тарілки в смітник і сам починає готувати собі нову вечерю. Такі претензії чоловіка Оксану зараз дуже засмучують.
– Роби висновки з цього! – підливає масла в вогонь мама. – Хороший чоловік не звернув би увагу, що вечеря несмачна. Або мовчки їв би, або відмовився б і все, а готував би все сам, щоб дружина могла хоч трішки відпочити. А твій лише ніс верне, несмачно йому. Якщо не хоч, нехай не їсть, от і все, іншого тут бути не може.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – kompas.
