Зараз Іванкові 16 років, але життя у нього було непростим. Зараз він сидить один у маленькій квартирі на старенькому дивані, в якій вже давно не було ремонту, згадує ще веселі часи зі свого дитинства.
Ось на цьому диванчику колись вони вечорами усі разом збиралися. Поруч з ним сидить його тато і мама, Іванко весело сміється, тому що татко жартує з ним, розповідає веселі історії, а мама готує новорічні подарунки для усіх. Вона, сміючись, оглядається, щоб ми не дивилися, куди й що вона положить, а потім всі разом весело шукатимуть усі свої подарунки, і будуть вгадувати де чий та що кому.
Сьогодні якраз і був той вечір перед Новим роком. Іванко нерішуче підвівся, їсти вдома немає зовсім немає нічого, а надворі свято, усі люди ходять щасливі та радісні. В передноворічний вечір мама завжди готувала різноманітні смачні святкові страви протягом багатьох років.
Щоб і самому приготувати щось, вирішив Іванко піти до магазину, адже залишилось небагато грошей, після того, як купив мамі усе необхідне, що сказали в стаціонарі. Звичайно так було не завжди.
Іванко дуже добре пам’ятає той час, коли почала руйнуватися його сім’я. Татові мало було грошей, які отримував на роботі за свою працю. Він домовився з друзями, які їздили на заробітки, щоб взяли його з собою, коли вирушать туди наступного разу. Мама була проти цього. Вона говорила, що їй вистачає цілком і тих грошей, що вони разом одержують, і тато зате поруч з ними вдома. А поїде на чужину, так далеко і надовго. Але він маму не слухав, і коли його друзі сказали, що треба їхати, поїхав.
Більше вони його не бачили. Спочатку телефонував трохи, а потім й зовсім перестав. Мамі переказали, що в нього з’явилась інша. На той час вона вже чекала дитину. Татові сказати не встигла, тому що ще не знала, а коли дізналась, чоловік більше не телефонував і вона не знала де він.
Мама весь час сумувала, Іванко завжди говорив, що вони і удвох впораються, але змиритись із тим, що чоловік їх залишив, не могла. Тому й з дитиною не склалося. З того часу минув майже рік, мама змінилася, постаріла. Вона в стаціонарі зараз, гроші закінчились, які були відкладені на купівлю будинку.
Іванко вийшов на вулицю, і повільно пішов в сторону магазину, який ще працював. Зайшов, оглянувся по поличках з продуктами, став думати, що можна купити на ті копійки, що залишились у нього. Враз допитливий погляд зупинився на новорічних подарунках. Більше не роздумуючи, Іванко купив невеличкий подарунок, і пішов до мами в палату.
Коли зайшов до неї, мама не спала. Він підійшов до неї, і сказав, що Новий рік зустрічатиме разом із нею, приберіг для неї подаруночок. А на ранок піде додому. Мама дивилась на Іванка вологими очима. Вона неначе вперше побачила сина.
– Вибач мені, мій синку, що я не думала про тебе.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
