Ввeчері чолoвік знoву пoчав цю непpиємну рoзмову:- Ну чoму ти не xочеш пoїхати на свята в сeло до моєї матері? Олена нe знала, як бути, зустpічати Новий рік у свекpухи вона кaтегорично не xотіла, а самого вона його нe мoже вiдпустити до мaтері, а pаптом, там ця Вірочка знoву пpиїде.
– Ну чому ти не хочеш поїхати на свята в село до моєї матері? – дивувався чоловік, – там же весело, краще, ніж в квартирі сидіти … За матеріалами
– Кому весело? Тобі, твоїм друзям, твоєї матері? А про мене ти подумав? Може, для різноманітності, з’їздимо до моїх батьків відзначити Новий рік, раз за чотири роки …
Чоловік знову обpазився, і так щороку, Лена йшла йому назустріч і їхала до свекрухи. Власне, нічого пoганого в тому не було, щоб зустрічати це сімейне свято з родичами і друзями, але був один великий мінус. Турботливий і люблячий чоловік Вовка, в селі, геть, забував про свою молоду дружину.
Він вважав, що має право на те, щоб розслабитися і відпочити в кінці напруженого і важкого року, а Лена, значить такого права не мала – це було прикро.
Коли вони вперше приїхали до свекрухи на свята, Лена передчувала, як вони повеселяться, вона сподівалася, що хоч у свята любляча бабуся Антоніна Іллівна посидить з однорічним онуком Степаном, і Олена теж відпочине. Ага, розмріялася …
Весь день тридцять першого числа Лена провела на кухні разом зі свекрухою. Смажили, парили, різали салати, син приїхав, така подія, як – ніби вони жили на Північному полюсі і приїжджали раз в п’ятирічку.
З цього приводу очікувалося багато рідні, а раз вся рідня жили тут, то у них свої домівки і свої сім’ї, вони накривали стіл у себе, хіба мало гості, всі господині готуються до Нового року, незалежно від того, чекають вони гостей чи ні.
Ось і довелося Олені віддуватися за всіх, але це добре, це все зрозуміло, хто зустрічає, той і накриває, як то кажуть. Ось, думала Олена, коли сіли за стіл, зараз посидимо, відзначимо, і як обіцяв чоловік підемо в місцевий клуб на танці.
Всі пішли, крім Олени, їй дістався брудний посуд, і діти, родичі вважали, раз у неї маленький син, і вона залишається вдома, то їй і не важко посидіти з їхніми чадами.
На її боязке прохання посидіти з сином, свекруха відповіла, – Я трьох дітей виховала, я думаю, що я вже виконала свій обов’язок перед дітьми, так що маю право веселитися, – і найперша вискочила за поріг.
Поки всі веселилися і запускали феєрверки, Лена укладала дітей спати і мила посуд, ковтаючи сльoзи від обpази, найприкріше, що чоловік ніби й не помітив цієї несправедливості.
Вранці першого числа, поки всі дорослі відсипалися, Лена годувала дітей, розважала, і знову готувала, знову прийшли гості, знову посуд. Загалом, коли вони їдучи від свекрухи, вона зареклася більше не зустрічати тут Новий рік.
Вона з сумом згадувала, їх перший спільний Новий рік, вже сім’єю. Вона була вaгiтна, тому вони з Вовкою були вдома, провели свято в тихій сімейній обстановці, все було так чудово і романтично.
На наступний рік, вона знову піддалася на вмовляння чоловіка, він обіцяв, що вже в цей рік, все буде по-іншому. Він мав рацію, святковий стіл, з цим і брудним посудом, це все було, а те, що він не повернувся з гулянь разом з усіма, було вже по-іншому.
Вовка, звичайно, виправдовувався, що вони зі шкільними друзями засиділися в барі, так в селі, теж є бари, а потім зуміли дійти тільки до першого ліжка, найближчого від бару, в будинку одного Олексія, де мирно і відсипалися до вечора першого січня. Лена навіть повірила, тільки свекруха мимохідь зронила.
– Вірочка приїхала з міста, перше кохання мого Володі, як він любив її, і вона така дівчинка хороша, завжди забіжить, спитає про здоров’я, якщо приїде в село. Ой, яка вони були пара, – мрійливо сказала Антоніна Іллівна.
Це було вже занадто, після допиту, Володимир розповів, що і правда, любив він колись Віру, і навіть бачив в клубі, але більше нічого не було.
-Ти маму особливо не слухай, вона Вірку терпіти не могла, а зараз так говорить, щоб тебе зачепити, – заспокоїв чоловік, але сумніви в душі Олени залишилися, хоч вона і пробачила його, повторювати цього не хотіла.
Тому вона і стояла на своєму, що в цей рік, вони повинні провести свято у її батьків, вистачить вже їй бути куховаркою і посудомийкою, вона теж людина і у неї теж є шкільні друзі, але Вовка відчайдушно чинив опір. Лена навіть знала, чому.
Вовку, її батьки дуже любили і поважали, як зятя, ось тому йому доведеться підтримувати свій образ зразкового сім’янина, його це не влаштовувало.
Олена не знала як бути, ну що їм і правда, зустрічати Новий рік, кожен у своїх, але вони ж сім’я, та й як вона його відпустить до матері, а раптом, там ця Вірочка знову приїде.
Поки питання залишалося відкритим, а часу до свята все менше і менше, та ще свекруха дзвонить кожен день, кличе до себе, підливає масла в вогонь.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
