fbpx
Життєві історії
Ввечері чоловік мені повідомив, що мама забрала бабусю до себе, і вона готова переписати свою квартиру на нього. Але є одна умова

В сім’ї мого чоловіка звикла верховодити бабуся. В свій час вона працювала великою начальницею і мала великі можливості, тому вона звикла щоб їй усі її слухали, і завжди догоджали.

З тими, хто не відповідав її вимогам, вона просто не спілкувалася. Наприклад, зі своєю молодшою ​​сестрою, з якою вони зіпсували стосунки ще в молодості. Родичі знали цю її особливість, тому зазвичай у всьому їй потурали, щоб не псувати стосунки.

Я бабусі чоловіка не сподобалася ще тоді, коли була нареченою. Вона голосно заявила, що проти нашого шлюбу. Але моєму чоловікові це було байдуже.

– Не бабусі з нею жити, – сказав він.

Але свекруха журиться вже два роки, що ми пішли проти волі бабусі. Внуків, які бабусю не засмучували, та заохочувала добрими подарунками, а ось мій чоловік такої благодаті був позбавлений.

– Самі проживемо, – вирішив чоловік. Я була з ним абсолютно згодна.

Жили ми не так, щоб багато, але якось проверталися. Знімали квартиру, працювали, давали собі раду. Але мамі чоловіка це не давало спокою.

– Ось двоюрідному братові на весілля бабуся тридцять тисяч подарувала. А все тому, що він слухняний, – приносила чергову новину свекруха.

– Ну і я дуже радий за нього, нехай радіє бабусиному подарунку, – стомлено цікавився у мами чоловік.

Я була рада, що мій чоловік дотримується такої самої думки. Точніше дотримувався досі.

– Бабуся зовсім погана стала, – сказав він якось увечері, задумливо розмішуючи цукор у чаї. – Мама її забрала.

Я поспівчувала чоловікові, бабусю він любить, як не крути, але особливо цією новиною не перейнялася. Забрала та забрала.

– Мати сказала, що бабуся готова переписати на мене свою квартиру. Мама мабуть її переконала, що негоже рідного онука без усього залишати, – заговорив чоловік на цю тему за кілька тижнів. – Але є одна умова – нам треба буде розлучитися.

Я спочатку подумала, що він жартує, але з його вигляду зрозуміла, що ні.

– Ти думаєш прийняти цю пропозицію? Серйозно? – питаю.

– А що такого? Офіційно розлучимося, бабусі паспорт та свідоцтво покажу, вона квартиру перепише, житимемо разом. Не буде вона постійно перевіряти, хто в квартирі живе.

Але не для мене. Я, звичайно, сказала йому про це. Так, ми поки що винаймаємо квартиру, але ж ми накопичуємо гроші на свою, тому немає сенсу на такі крайні заходи.

– Для мене вже краще іпотека, ніж квартира, що дісталася в такий спосіб, – заявила я.

Мене не підтримав ніхто, усі чомусь вважають, що чоловік правий. Але я цього не хочу. Сказала чоловікові, що якщо ми розлучимося, то вже остаточно. Живемо поки що разом, але не майже не спілкуємося, я чекаю, що він вирішить, але чоловік щось зволікає. Я теж поки що ніяких дій робити не хочу. Раптом він ще схаменеться?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page