fbpx

“Втрачати мені більше нічого”: відверті зізнання нелегалки в США

21-річна Катерина з Санкт-Петербурга вже півроку перебуває в Сполучених Штатах нелегально. Працює прибиральницею і боїться зайвий раз виходити на вулицю провінційного містечка, в якому живе, щоб не попастися в поле зору Служби імміграційного контролю. Чому вона зважилася нелегально жити в Америці і що планує робити далі? Катерина анонімно розповіла свою історію ForumDaily.

Моя мама мріяла переїхати в США більше 20 років і планомірно йшла до цієї мети. Вона багато разів приїжджала в Америку, привозила сюди мене і брата і ніколи не порушувала термінів законного перебування в країні, щоб бути на хорошому рахунку у міграційної служби. В останній приїзд вона вирішила зробити рішучий крок і отримати студентську візу, яка дала б їй право забрати в США всю сім’ю на весь термін дії візи.

І ось рік тому мама приїхала в США по туристичній візі разом з моїм 10-річним братом і відразу взяла бика за роги. Брата вона влаштувала в державну школу, куди його взяли без жодних проблем і абсолютно безкоштовно, а для себе знайшла мовну школу, де є курси англійської для російськомовних студентів, і через школу подала заяву на студентську візу. З неї взяли $ 1500 в якості передоплати за навчання, а також за оформлення документів і за розгляд її заявки міграційною службою. Офіційно такі заявки повинні розглядатися не більше 3 місяців, але в реальності минуло майже півроку, а відповіді мама так і не отримала. У підсумку, не бажаючи порушувати візовий режим, мама вирішила повернутися в Росію і купила собі і брату квитки на літак. Вона сподівалася, що все-таки отримає студентську візу і зможе повернутися в США пізніше. Але ці плани провалилися в один момент. Через мене.

Якраз коли мама вже зневірилася дочекатися схвалення студентської візи, я прилетіла в США. І проблеми почалися вже в аеропорту.

Минулого разу я прожила у маминих родичів в США 5 місяців, і це викликало підозри у офіцерів паспортного контролю. В аеропорту Нью-Йорка мене довго питали, чому я жила в США так довго і чому вирішила повернутися. На перше питання впевнено відповідала, що шліфувала розмовну англійську, а на другий сказати правду, звичайно, не могла.

Справа в тому, що в Росії я вчуся на заочному відділенні юридичного факультету, навчання коштує дорого, і в цей приїзд я вирішила спробувати попрацювати в клінінг-сервісі, щоб оплатити освіту. Звичайно, я знала, що нелегальна робота загрожує депортацією і навіть в’язницею, але в реальності ні разу не чула, щоб до когось з тих, хто їздить у США на заробітки за туристичною візою, влада застосовувала хоч якісь санкції.

Але офіцери з’ясували все і без моєї участі: відібрали у мене мобільний телефон і прочитали в месенджері мою переписку з подругою, якій я розповідала про свої плани попрацювати в США.

Також прикордонники з’ясували, що мої мама і брат теж довго живуть в США. До того ж, виявилося, що американська школа насправді не мала права приймати учня, який знаходиться в країні по туристичній візі, і це стало ще однією вагомою причиною для того, щоб виставити нашу сім’ю з США.

2іВ результаті через 2 години допитів мене все-таки відпустили і дозволили вийти з будівлі аеропорту, але наказали виїхати з країни протягом місяця всім трьом: мені, мамі і братові. При цьому повідомили, що діючі візи мами і брата анулюються, і вони не зможуть в’їхати до Америки протягом 5 років, а мені більше візу не відкриють ніколи, навіть якщо я вийду заміж за американця або виграю грін-карту. Мама і брат через 2 тижні поїхали, а я вирішила, що втрачати мені більше нічого, тому краще нелегально попрацювати пару років і накопичити на квартиру в Санкт-Петербурзі.

Мені не дуже хочеться витрачати кілька років свого життя на важку і непрестижну роботу, але я розумію, що в Росії мені довелося б багато років віддавати половину зарплати за орендоване житло, мріючи накопичити на перший внесок по іпотеці. Та й не факт, що на батьківщині я зможу влаштуватися на роботу за фахом.

Бажання залишитися тут назавжди у мене немає. Я прекрасно розумію, що жити в США без легального статусу зовсім несолодко: працювати можна тільки прибиральницею, нянькою або посудомийкою, про подорожі в інші країни можна забути, кредит оформити неможливо, як і отримати водійське посвідчення.

У мене є кілька знайомих, які нелегально живуть тут уже по 10-15 років, і мені зовсім не хочеться повторювати їх долю. Вони абсолютно виснажені тяжкою працею, а своїх родичів, які найчастіше живуть на їх долари, бачать тільки на фотографіях.

Так що я для себе в перші дні після приїзду вирішила, що залишуся максимум на 3 роки. Півроку вже минуло, і я не знаю, чи вийде пробути тут кілька років. По-перше, не впевнена, що витримаю: праця прибиральниці дійсно дуже важка, у мене постійно болять руки і спина, а від щоденної роботи з миючими засобами, багато з яких містять хлор, стало випадати волосся.

А по-друге, в останні місяці багато говорять про боротьбу з нелегальними іммігрантами. І це вже не просто розмови: навіть на вулицях нашого маленького провінційного містечка стало набагато більше поліцейських!

І звичайно, тепер мені страшно з’являтися всюди, де можуть перевірити документи, наприклад, на вокзалах або в готелях. Боюся, що депортують, не давши навіть речі зібрати.

PS До речі, мамі студентську візу все-таки схвалили – майже через рік після подачі заявки. Але 5-літньої заборони на в’їзд в країну це все одно не скасовує.

Читайте також: ЧЕХІЯ ПОЧАЛА ДЕПОРТУВАТИ УКРАЇНЦІВ

You cannot copy content of this page