Телефонний дзвінок пізно ввечері неабияк насторожив Галину. На екрані висвітився чоловік, і вона поспішила взяти слухавку.
– Галино, ти той… Як би тобі це сказати… Одним словом, не вір усьому, що тобі скажуть про мене. Я тебе одну люблю, – каже і плаче.
Розпитати нічого Галина не встигла, бо чоловік поставив слухавку. Що б це могло означати – второпати заробітчанка не могла.
Сумки вже були складені, назбиралося аж 15 сумок. Вона ж їде додому одружувати рідного сина. Галина вже кілька місяців готується до цього торжества.
Гроші вона чоловікові передала, і наказала не економити – нехай люди бачать, що вона таки в Італії не дарма працює, адже заради цього вона і поїхала, щоб жити краще.
Новина про те, що син одружується, застала Галину зненацька, вона вже й надію втратила. Сергію 30 років уже, і він ніяк не міг собі наречену до душі вибрати. А тут знайшлася та, яка таки повела його під вінець.
– Степане, ти не економ, що син з невісткою кажуть, те і купуй. Грошей я ще зароблю, а весілля сина – один раз, не хочеться перед родичами осоромитися, – наказувала Галина чоловікові по телефону.
Потім вона ще списки склала, яких делікатесів треба з Італії привезти, щоб все пройшло по найвищому рівню. Коли все купила, то вийшло 15 сумок. Та то нічого, головне, що вона усім гостинці везе.
Галина була впевнена, що все пройде чудово, адже при такій ретельній підготовці просто не може бути по-іншому, але тут цей дивний дзвінок від чоловіка, який зовсім її збив з пантелику.
Не дивлячись на те, що на годиннику вже була десята година вечора, Галина набрала свою найближчу сусідку, бо знала, що вона завжди пізно лягає, і до того ж – все бачить і все знає.
– Маріє, не спиш? Ану кажи мені швиденько, що ти знаєш про походеньки мого Степана? – питає.
– Знаю те, що і інші знають, – спокійно відповідає.
– Що саме? Кажи.
– Вже років два має твій Степан молодицю, вона з ним на роботі працює, він всім каже, що це його помічниця. Може і так, не знаю. Але ж чого ця помічниця до тебе додому так часто приходить? Оце я не знаю.
– А чого ж ти мені раніше про це не сказала?
– От ти смішна, для чого мені втручатися у вашу сім’ю, сама подумай. У тебе є син, який тут живе і все бачить. Якщо він не вважав за потрібне тобі щось говорити, то до чого тут я?
Вечір ставав дедалі цікавішим. Галина раптом відчула, що її почало трусити. Вона набрала сина.
– Мамо, ти на годинник дивилася? Ми завтра поговоримо, я уже сплю, – каже ліниво Сергій.
Тут Галина вже не витримала і розплакалася. Ну як так можна, вона ж для них старається тут на чужині, а вони ось так їй віддячили? Так гірко було на душі, що словами не передати.
Всю ніч Галина не могла заснути. Вона складала в голові різні сценарії, як все правильно зробити?
Можна не приїхати на весілля. Але що тоді люди скажуть?
Можна приїхати, відбути весілля, наче вона нічого не знає, а потім подати на розлучення і вигнати невірного чоловіка.
А можна розлучницю провчити, щоб знала, як в чужу сім’ю влізати.
Надумала Галина таки їхати додому, а там вона вже вирішить, що робити далі.
До весілля залишався тиждень, і було багато роботи. Степан намагався бути непомітним, отак зранку вислизне з дому, а приходить пізно ввечері, і Галина для себе вирішила, що це знак – не починати нічого до весілля.
“Відгуляємо весілля сина, а тоді і розберемося”, – подумала вона собі.
В середу вона записалася в перукарню, провела там пів дня, бо треба ж було зробити і манікюр, і педикюр, і стрижку. То ж вона запаслася терпінням, бо дуже їй хотілося на весіллі бути красивою.
Раптом в перукарню заходить жінка, на вигляд їй років 35-40, щебетушка така. Сіла в крісло фарбувати волосся, процес теж доволі довгий, тож вона стала розповідати своїй подрузі-перукарці про те, що вона зустрічається з одним чоловіком, він її дуже любить, але йти від дружини не хоче.
– Приїхала тепер його “бабуся” з Італії, бо ж вони сина одружують, треба буде місяць потерпіти, поки вона поїде, – каже.
Тут Галина вже не витримала.
– Не треба нічого терпіти. Навіщо, якщо ви любите одне одного? Ви просто на весілля без запрошення заявіться і все дружині розкажіть, – каже.
Настав день весілля. Галина з новою зачіскою, в шикарній сукні і на підборах виглядала просто неперевершено. Вона чекала, коли ж прийде Степанова пасія.
Чекати довго не довелося. Коли молода жіночка зявилася в залі, то всі були ошелешені, а найбільше вона сама, бо побачила Галину, і зрозуміла все.
Жінка розвернулася і вибігла. Галина підійшла до чоловіка і сказала, що вона його не тримає, він може йти куди хоче.
– Але ж я люблю лише одну тебе, – став проситися Степан.
Та Галина уже його не чула. Вона твердо вирішила, що відтепер у неї розпочнеться нове життя. Досить працювати на тих людей, які того не змогли оцінити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
