Моя сусідка, тітка Ліда, постійно гуляє зі своїми онуками, багата вона на них, три внучки, всі ще доволі маленькі. Всі троє онучок від однієї доньки – Люби, а ось у дочки всі діти від різних чоловіків. Різні прізвища, різні по батькові.
Перший раз вийшла Люба заміж у вісімнадцять років по любові, думала, що на все життя. Начебто все склалося, жили добре, тихо. Прожили років п’ять, але чомусь у них не було дітей. Свекруха, жінка сільська, відразу винесла свій вердикт – винна невістка. І про це постійно говорила своєму синові.
Капала, капала і домоглася свого. Він спочатку почав пізно повертатися додому, потім приходив з запахом жіночих парфумів,і справа кінчилася розлученням. Розлучилися, але чомусь Люба залишила прізвище чоловіка. Сказала що клопітно паспорт міняти, прописка, робота пов’язана з документами. Коротше полінувалася. Ще жартувала «Ось заміж вийду і тоді прізвище поміняю».
Незабаром стала зустрічатися з іншим хлопцем і відразу ж зрозуміла, що чекає дитину. Видно не в ній була справа. Але хлопець одружуватися не збирався, і вже, тим більше, стати татом. А Люба вирішила, він як хоче, а я буду народжувати. Ліда, її мати, підтримала рішення дочки: «Стільки років чекали, думали не буде ніколи дитинки, а тут таке щастя, тому – тільки народжувати».
Люба народила дочку і природно дала доньці своє прізвище. Тобто прізвище свого колишнього чоловіка, який її дочці, по суті, ніхто. Всі питали навіщо? Вона відповідала, що не хоче тяганини, треба самій спочатку поміняти прізвище, а значить паспорт, і вона колись обов’язково це зробить, трохи пізніше.
Хлопець, батько її дочки, так і не зважився узаконити відносини, або хоча б узаконити свою дочку, дати їй своє прізвище. По батькові, правда, у дочки від справжнього батька. Розлучилися молоді люди без з’ясування відносин.
Люба не стала доводити батьківство, була рада, що тепер у неї є донечка. Правда забігаючи вперед скажу, що якщо чоловік не виявляв батьківських почуттів, то його мама, бабуся дівчинки відвідувала внучку, приносила подарунки: костюмчики, сукеночки, іграшки, але ніколи не давала грошей, принципово.
Незабаром Люба познайомилася з ще одним хлопцем, і швидко вискочила заміж. Тепер уже все було по правильному – розпис, весілля. У Люби – друге, а у її нареченого – перше.
І ні, щоб трохи почекати, відразу народжує. Перша дочка тоді жила, в основному, у бабусі з дідусем. А спільна дочка не скріпила союз, швидше – навпаки. По-перше, пелюшки сорочечки, безсонні ночі новоспечений татусь не виніс. До того ж, дитина часто хворіла.
Люба їхала з донькою в лікарню, а чоловік жив так, ніби у нього сім’ї немає. Розійшлися. Одне добре, що з маленькою дівчинкою все добре в плані здоров’я. І те, що вона народилася в офіційному шлюбі, з рідним батьком і рідний прізвищем.
Люба з чоловіком розійшлася, але офіційно не розлучилася. Знову їй було ніколи, не до цього, дитина маленька, ходити по інстанціях у неї часу не було. Люба взагалі не дуже любила ходити по всяких установах, носитися з якимись документами.
Жила просто – не чіпайте мене, хай буде як буде, все само собою розсмокчеться. Жила, ніби пливла за течією. Ще не розлучилася, а вже почала жити з іншим чоловіком.
І знову ще одна дитина. Тут вже її мати не витримала і сказала доньці, що вона, взагалі, ні про що не думає. Як так можна жити?
Всупереч всім Люба народила третю дочку. І знову дежавю, у дівчинки по батькові та прізвище другого законного чоловіка Люби, який до дівчинки ніякого відношення не має.
Потім, раптом, не то Люба порозумнішала, не то хто напоумив, вирішила вона подати на аліменти на рідних батьків своїх дітей. Перший чоловік відповів, що якщо подаси на аліменти, він забере у неї дитину. Мовляв, його мати мріє ростити внучку, любить її і буде дуже рада.
Другий чоловік, законний донині, заявив, що якщо Люба подасть на аліменти, він відсудить частину квартири, так як вона була придбана в законному шлюбі. Батько третьої дочки змився в невідомому напрямку.
Ось і ростить своїх онучок в основному Ліда, дивлюся у вікно зараз гуляє з ними, дідусь теж особливих почуттів до онуків не має. А Люба кудись поїхала, сказала матері, що хоче влаштовувати свою долю. І тут постає питання, чи то Люба так допустила, чи то доля у неї така складна?
Фото ілюстративне – ponervam.