Вагітна дружина загиблого під Авдіївкою Маріса Камінського опублікувала в мережі зворушливе звернення.
Лист Яна Камінська оприлюднила на своїй сторінці “ВКонтакті”.
“Дорогі друзі, хочу подякувати щиро вам за те, що ви розділили з нами цей біль, втрату прекрасної, світлої, щирої людини. Всі, хто були поруч, та ті які молилися та тужили разом з нами, я дякую вам. Друзі, я знаю як вас було багато, коли ми проводжали мого коханого чоловіка в останню путь. В очі не могла вам дивитись, адже очей від коханого не могла відірвати. Низький уклін, схиляю голову, моєму серцю немає покою, нікому у світі не бажаю пережити цей біль. Його не можливо виміряти”, – пише Яна.
“Хочу вас щиро попросити заради пам’яті мого чоловіка помолитися за його дитя, яке під моїм серцем. Малюк тужить за татом і хоче жити.
Люди цінуйте кожну прожиту мить. Біда ходить так близько. Нехай вас оберігає Бог. Робіть щасливими одне одного. адже ви не знаєте, що будь-який вчинок може стати останнім у вашому житті.
Ви знаєте, люди вік живуть і щастя не пізнають. З моїм коханим ми знайомі два роки і я сміливо можу сказати, що ми пізнали щастя. Нехай моє з чоловіком сімейне життя було чотири місяці, нехай воно таке коротке, але це найсолодші роки мого життя проведені разом з ним. Найпрекрасніше, що сталося з нами, це коли ми побралися, поєднали наші серця назавжди.
Ти ж знаєш, коханий, навіки твоя. Сьогодні ми в останнє цілувалися і це найсолодший поцілунок за все моє життя. Цей цілунок назавжди залишиться на моїх губах. А моє волосся все ще так пахне тобою коханий, найкращий аромат у світі. Він не хотів від нас іти, але віддав своє життя за нас, щоб нарешті настав мир у нашій Україні.
Молю Бога, щоб ця війна, яка зруйнувала сотню долей закінчилася, щоб батьки, брати, сестри та діти ніколи не ховали своїх хлопців.
Всім кричу: “Я не вдова! Я – кохана дружина героя Камінського Маріса Айдиновича”. Герої не вмирають”, – написала дружина загиблого бійця.
27-річний капітан Маріс Камінський родом із міста Ківерці на Волині. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Загинув під Авдіївкою у ніч на 3 лютого.
Читайте також: ВОНА ВТРАТИЛА ПАМ’ЯТЬ. А ВІН ЗАКОХАВ ЇЇ В СЕБЕ ВДРУГЕ!
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна