fbpx
Життєві історії
Всі зароблені гроші я висилала своєму старшому сину, він будував для нас будинок. Але коли син одружився, все змінилося

Нещодавно я робила старшому синові весілля, через що і приїхала з Італії, де працювала останні 15 років. Все думала, що люди скажуть, тому намагалася зробити весілля на найвищому рівні.

Зараз мені 58 років, в Італію я подалася в 43 роки. Синам на той час було 20, 18 і 15 років. Я була розлучена, тому жити з ними погодилася моя мама.

Коли я їхала, планувала, що це на 3-4 роки, щоб трохи підзаробити, але вийшло все трохи інакше. Сини росли, всі троє вивчилися в університетах. Як не дивно, але першим одружився мій наймолодший син. Ледве йому виповнилося 20 років, як він надумав женитися.

Я тоді на весілля до нього приїхати не могла, бо не мала документів, та й весілля син не хотів, попросив, щоб я допомогла йому з купівлею квартири. Ми скинулися з майбутніми сватами і купили дітям двокімнатну квартиру в обласному центрі. Зараз у Сергія, мого молодшого сина вже двійко дітей підростає.

Ще через п’ять років знайшов собі наречену і Андрій, мій середній син. Вийшло так, що свати не хотіли весілля, та й діти теж, то ж ми вирішили купити молодим житло. Але цього разу батьки нареченої внесли лише четвертину необхідної суми, а решту доплатила я. Ну, нічого, головне, щоб діти були щасливі, – думала собі я. А для кого ж я тоді працюю, як не для них.

Вийшло так, що в селі залишився лише мій старший син, мами, на жаль, не стало сім років тому. Дмитро у мене хлопець серйозний і відповідальний, тому я сміливо висилала йому гроші, а він розбудував наш дім до невпізнання. Останнім часом я все частіше почала приїжджати додому, щоліта, так це точно і не могла натішитися тим, що не просто я там так працюю – результат видно відразу.

Тепер у нас є великий двоповерховий будинок, літня кухня, альтанка, ошатне подвір’я і висока огорожа. Син на подвір’ї навіть гойдалку для мене зробив і викопав невелике штучне озерце. Краса, словами не передати. Я завжди мрію, що одного разу повернуся додому назавжди і що буду мати спокійну старість, яку я сама собі забезпечила. Мріяла про внуків, які мали б з’явитися у Дмитра і бігати навколо мене. У двох молодших синів є діти, але вони живуть далеко, а ці жили б поряд зі мною.

Але, Дмитро одружуватися не спішив, і я дуже через це переживала. Тут, в Італії, поряд зі мною працювала жінка, родом з сусіднього села. Світлані було 33 роки, вона розлучилася з чоловіком, дітей у них не було, тому жінка поїхала з дому, щоб швидше все забути.

Не зважаючи на різницю у віці, ми з Світланою подружилися. Коли у нас було кілька вільних годин, ми разом гуляли, йшли до церкви чи просто пили каву.

Того літа ми разом з Світланою приїхали додому, я запросила її до нас в гості. Вона познайомилася з моїми дітьми і припала до душі старшому сину.

Кілька місяців Дмитро і Світлана зідзвонювалися, а в жовтні минулого року вона повернулася в Україну, причому, відразу пішла жити до мого сина. Я не мала нічого проти, але єдиною моєю умовою було те, щоб вони розписалися і зробили весілля. Адже, маючи трьох дітей, весілля я жодному так і не робила.

Весілля домовилися робити в кінці серпня. Я приїхала додому за три тижні до свята, допомагала молодим з організацією весілля, хотіла, щоб все було на найвищому рівні, і от в п’ятницю, перед весіллям, невістка мене питає, а коли я планую повертатися назад.

Я була здивована, в голосі невістки я почула нотки, які мені дуже не сподобалися. Виходить, що – я будинок їм віддаю, а сама їду знову заробляти? Не знаю, з однієї сторони я рада, що мій син нарешті одружився, а з іншої у мене з’явилися сумніви, а чи не має Світлана чисто корисливих цілей? Адже бути господинею на всьому готовому, дуже просто.

Спеціально для ukrainians.today.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page