Відразу хочу вам сказати, що історія ця не про мене, а про мою однокласницю. Я сьогодні якось просто багато думала про її життя, «приміряла» її на свою сім’ю, думала, як би я вчинила на її місті.
Всі в селі вважали, що Марія, дочка моєї однокласниці, дуже вдало вийшла заміж. Не так уже й, щоб супер, але за міського бізнесмена з шикарною нерухомістю та двома дорогими авто, а для села це дуже таки вагомо. Мати її постійно хвалилася фотографіями з курортів, квартирою, машиною, красивою онучкою, яка відвідує багато гуртків та секцій.
Але шила в мішку не сховаєш. Залишити невідомим той факт, що чоловік Марію зовсім не любить, постійно їй зраджує і живеться їй з ним зовсім не солодко, не вдалося. Приїжджала Марія до матері в село в сльозах, жила пару днів, приїжджав чоловік з дорогими подарунками для дружини та тещі, забирав дружину назад додому.
Працювати він їй не дозволяв, так і Марія залишилася без освіти, без професії, досвіду, друзів. Видно, Марію життя таке стомило зовсім, тому що не так давно, вона попросилася до матері з батьком жити назавжди. Про це мені розповіла сама мати Марії, Світлана. Я запитала у Світлани:
– Ну а чому ж ви зволікаєте, заберіть до себе дитину, поки вона ще молода, може ще отримає освіту, зустріне свою долю і буде щасливою, не в грошах же щастя?
– Ти що! Я сказала, Марії, ти вибач, але давай розумно міркувати. Куди ти Оксанку, внучку мою з ліцею привезеш? У сільську школу? Вона там і на бальні танці ходить, і в басейн. А тут, що побачить в цьому селі?
І за кордон вони два рази на рік обов’язково літають, а тепер що буде? Ні, сказала я Марії, щоб мовчала там, домовлялася з чоловіком, але з місця не рушала.
Ось тепер я думаю, чи варті Туреччина, Таїланд, Іспанія такого життя власної донечки? Ні, я б відразу забрала до себе свою дитину. А ви, як би вчинили?
Дуже шкода мені Марії.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
