Щоб не викидати одяг, я одного разу зібрала кращі речі і відвезла їх до родичів в село. Але це образило мою родичку тітку Славу і після цього випадку я вирішила, що більше не буду цього робити.
У бабусі в сім’ї було три сестри. Після того, як вони створили сім’ї, моя бабуся з чоловіком жили в сусідніх будинках зі старшою сестрою, а молодша вийшла заміж в сусіднє село.
У старшої – четверо дітей, всі виросли і поїхали в місто. Бабуся – середня, у неї троє дітей, двоє дочок теж поїхали жити в місто. У молодшої сестри – двоє дочок, одна поїхала в місто, друга залишилася в тому ж селі, вона, виходить, наймолодша. І ось ця молодша сестра весь час жила гірше за всіх.
Працювати в селі ніде, влаштувалася нянею в будинок інвалідів в найближчому селищі, робота важка, платять копійки. Перший чоловік вживав оковиту, вона з ним розлучилася, виховувала сина одна. Потім з’явився другий чоловік, але теж прикладався до чарки, залишилася ще й дочка.
Поки мати її була жива – вона їй хоч якось допомагала з пенсії. Але 7 років тому мами не стало. Син від першого шлюбу вже дорослий, кілька років тому прийшов з армії, і пішов по стопах батька, тобто постійно ходить нетверезий, працювати не хоче і сидить на шиї у матері. Дочка ще в школі вчиться.
Всі родичі шкодують тітку Славу і намагаються їй допомагати, сестра старша платить за неї за електрику і газ. Ми, коли бабуся з дідусем ще в селі жили, часто привозили їй що-небудь з продуктів (в основному, консерви всякі, крупи, макарони). Тепер їздимо рідко, але до неї завжди заїжджаємо і що-небудь привозимо.
Грошима допомагати їй було марно, тому що або чоловіки або чергові співмешканці їх вкрадуть (принаймні так вона сестрі говорила, яка спочатку підкидала їй грошенят), а тепер про сина теж саме говорить.
І ось коли я у неї була рік тому, то вирішила привезти не тільки продуктів, але і речей. У мене ж багато що непотрібного, набрала кілька великих пакетів. І одягу всякого, в тому числі і зимового, і взуття. Причому одяг практично новий був, всього кілька разів одягнений.
А тітка, подивившись на пакети, які я почала вивантажувати з багажника скомандувала «Мені твоє ганчір’я не треба. Обноски не ношу». Я їй почала розповідати, що речі всі хороші, нові. І їй підійдуть і доньці теж. Вона ще раз сказала, що обноски не носить і краще б я їй грошей дала.
Грошей я їй не дала, вивантажила продукти і поїхала. І ось відтоді я не горю бажанням що-небудь віддавати своїм родичам, вже краще просто викинути.
Фото ілюстративне – avito.
