Мені 62 роки, я повернулася з Греції, де працювала 18 років. За цей час я заробила чимало грошей, збудувала будинок, один з найкращих в селі, облагородила подвір’я, дочці з зятем машину купила.
Поїхала я на заробітки не з добра, ми з чоловіком жили дуже бідно, ростили дочку. Я постійно казала чоловікові, що нам треба щось думати, адже у нас є дочка, і треба подбати про її придане.
У нас в селі так заведено, що дочкам батьки мають щось дати. А у нас дочка єдина дитина, то ж ми мали б забезпечити її як мінімум житлом.
Але думати про майбутнє дитини чоловік не хотів. Його все більше цікавили друзі і пляшка, а коли вже дійшло до того, що крім оковитої він світу Божого не бачив, я розлучилася з ним і вирішила їхати на заробітки.
Дочка наша на той час вже закінчила школу і вчилася в технікумі. Вона почала зустрічатися з хлопцем з нашого села. Я настояла на тому, аби вони швидше одружилися. Зять прийшов до хати, і я з спокійною душею поїхала заробляти.
Всі гроші я відправляла додому, зятю я довіряла як рідному сину. Він все вкладав у справу, бо добрим господарем виявився. От і збудував такий великий будинок, що я навіть і не сподівалася. Але він на майстрах економив, багато роботи робив сам, щоб за це іншим людям не платити.
Можна сказати, що мені дуже пощастило і мої гроші по вітру не пішли, а всі вклалися в добру справу. Зять у мене золотий, та й дочка хороша господиня. У них двоє дівчат росте, внучки вже в старших класах вчаться, скоро треба буде і про їхнє майбутнє думати.
Але я вирішила, що з мене досить, нехай вже думає дочка з чоловіком, а я додому повертаюся. Все було добре, поки я не сказала, що планую виходити заміж.
Відколи я приїхала додому, мені не дає проходу один чоловік, Ярослава я знаю давно, він живе недалеко від мене, кілька років тому не стало його дружини. Ми почали спілкуватися і стали близькими. Ярослав запропонував мені виходити за нього заміж і я погодилася.
Адже за великим рахунком, з своїм чоловіком я щастя не зазнала, а потім гарувала на чужині щоб покращити своє життя, а тепер саме час пожити для себе.
Ми вирішили, що будемо жити в мене, адже будинок великий, місця всім вистачить. Зять мене підтримав, він про Ярослава дуже хорошої думки, каже, що ще одні чоловічі руки вдома зайвими не будуть.
Але моя дочка проти, вона каже, що в моєму віці нерозумно виходити заміж, люди засміють.
Я не розумію, до чого тут це. У мене життя одне і я хочу прожити хоч старість в добрі, але дочка мене не підтримала. Тепер не знаю, що робити. Відмовляти Ярославу чи виходити заміж, а дочка нехай свою думку залишає при собі?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.