fbpx
Життєві історії
Всі 30 років свого шлюбу Ганна вважала, що у них з її чоловіком дуже зразкова сім’я. А закінчилося це сімейне щастя банально: Володя зізнався Ганні, що покохав іншу і справжнє почуття у нього – там, далеко від дому, а не тут. А те, що було у них, це просто по молодості і по звичці, як у багатьох людей. Справжня любов – вона не така, і борщі в ній – не головне. Нічого не вдієш, розлучилися вони і стали жити кожен своїм життям. Та доля зіграла з ними злий жарт

Ось 30 років свого шлюбу Ганна думала, що у них з її чоловіком Володею дуже зразкова сім’я.

Володимир – чоловік спокійний, як скеля, відповідальний, надійний в усьому, з золотими руками, ну ось просто нереально казкова мрія, а не чоловік.

Усі родичі постійно говорили, що Ганні дуже пощастило з чоловіком. Про таких кажуть “все в дім, все в сім’ю”. І Ганна йому до пари: господиня вона зразкова, завжди чистота у неї скрізь, чудова мати вона.

За 13 років народили і виростили вони в шлюбі двох дітей. У будинку завжди пахло свіжими пирогами та борщем, друзі та рідні любили приходити в гості, відзначали свята, компанією їздили на пікніки, весь час щось затівали, не було нудно в їх родині.

А закінчилося це сімейне щастя банально, як у багатьох: Володя зізнався Ганні, що, здається, закохався в іншу жінку. І справжнє почуття у нього – там, далеко від дому, а не тут. А те, що було у них, це просто по молодості і по звичці, як у багатьох людей таке буває. Справжня любов – вона не така, і борщі в ній – не головне.

Нічого не вдієш, розлучилися вони і стали жити кожен своїм життям.

Володимир одружився на своїй Інні, згодом народилася у низ дитина. Злі язики стверджували, що Інна – повна протилежність вірній і господарській Ганні. “І що він у ній знайшов?” – дивувалися всі, хто знав цю жінку і колишню дружину Володимира. Ледача, нечупара якась, зовсім не така хороша, як його колишня дружина Ганна. У будинку Інни все робив лише сам Володимир: і за дитиною він гарно доглядав, і готував, і посуд мив. Навчився і борщі варити, і млинці пекти, адже на Інну в цьому плані надії було мало.

– Тепер, мабуть зрозуміє твій колишній чоловік, якеп щастя втратив, – говорили подруги Ганні. – Оцінить, що таке налагоджений побут. Прийде до тебе ще, ось побачиш, ще вибачатися буде і проситися, щоб ти прийняла його назад.

Але Володимир повертатися до першої дружини Ганни зовсім і не поспішав.

А ось вже через кілька років трапилося щось недобре: Володя занедужав.

Фахівці тільки опускали очі і знизували плечима, надія залишається тут завжди, поки людина жива. Треба сподіватися. А там, як Бог дасть.

Почалося серйозний і непростий період в житті чоловіка: перебування в стаціонарі. Інна через кілька тижнів такого життя зібрала їх спільну дитину і поїхалая кудись, а куди – ніхто не знав, а до самого Володимира в лікарню прийшла його колишня дружина Ганна.

Та так і залишилася після того – сиділа поруч постійно, тримала за руку, розмовляла, втішала, приносила з дому в затишних баночках бульйон і смачненький узвар – в загальному, доглядала день за днем і ставила на ноги свого колишнього чоловіка Володю.

І, мабуть, завдяки цій турботі сталося диво – Володимир, на диво для усіх, пішов на поправку.

Видужав, прийшов до Ганни – пробач, мовляв, нерозумного такого, прийми назад мене, щось сам не зрозумів, що накоїв, коли залишав вас! Сам не знаю, що зі мною сталося, був як в тумані! Тепер все зрозумів, усвідомив. Почнемо спочатку жити разом, з чистого аркуша.

Галина добре подумала і пробачила свого колишнього чоловіка. Зажили як і раніше: Ганна пекла пироги і варила компоти, Володимир зробив в кімнатах гарний ремонт, повернули собі коло старих друзів, які із задоволенням потягнулися в гостинний та затишний будинок.

Виросли діти, народився у подружжя онук. Всі були просто впевнені, що Володимир і не згадує про своє захоплення молодості, тим більше, Інни вже давно і не було в місті.

Тільки одного разу вона повернулася до своїх батьків, які жили недалечко. З двома дітьми – сином Володі і ще однією дитиною, невідомо де її батько був тепер, та й нікому вже до того діла й не було зовсім, цим ніхто й не цікавився вже. Не в найкращій формі, бліда, злиденна, напівголодна, видно, що жилося їй дуже непросто.

Подзвонила Інна Володимиру і попросила про зустріч. Він пішов, здавалося, неохоче до неї, а у Ганни все в той вечір валилося з рук. І, як виявилося, не дарма – на наступний день Володимир просто зібрав знову свою стару торбу, взяв найнеобхідніші пожитки, сказав Ганні, що він нерозумний чоловік і її не гідний, і пішов до своєї Інні.

Живе з нею, орендують квартиру, виховує свого сина і ще одну дитину Інни від, пече по неділях млинці, прибирає і не скаржиться ніколи на неї і своє життя.

Правда, виглядає він не дуже добре, але, можливо, це наслідки перенесеної кілька років тому недуги. Та й роки вже дають про себе знати, адже це не 18 йому давно. Хоча, з іншого боку, поки немає ще й п’ятдесяти.

І всі рідні, друзі, сусіди, які знають цю історію в такому великому подиві. Ніхто не вірить, що можна ось так підло розплатитися за добре серце хорошої людини. Вона найкращі роки свого життя йому віддала, стільки тепла, любові та турботи дала. А він? Ну як так можна?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – vashdimdubno.

You cannot copy content of this page