fbpx
Життєві історії
Все це почалося ще до нашого весілля і триває й досі. Щосвята чоловік бере мене і дітей і ми йдемо до його батьків. Там збирається уся їх велика родина. Виходить так, що всі присутні на святі рідні веселяться собі, а я тихо сиджу в кутку, приношу і відношу тарілки, дорізаю салати, мию посуд і дивлюся за своїми і чужими дітьми. Я дуже втомлена приходжу додому. Але ж у мене є і свої батьки, і родина, з якими я бачуся рідко. Я вирішила провчити свого чоловіка

Я заміжня вже майже 5 років. Є у нас з чоловіком двоє діток. Чоловіка свого щиро кохаю, але іноді він мене дуже засмучує. Справа в тому, що у нього дуже велика і дружна сім’я. На кожне свято вони збираються усі разом, компанією з 14 – 17 осіб, серед яких як мінімум 5 дітей. Не важко уявити собі, який галас і гам панує на цих застіллях, яка атмосфера перебуває там.

Я, звичайно ж, дуже поважаю сім’ю свого чоловіка і їх традиції, але до таких посиденьок ставлюся не дуже добре, адже вони рідні люди і знають багато років одне одного, а я наче й чужа людина в їхньому колі, я банально не знаю, про що можна спілкуватися з його родичами.

Найчастіше на цих, останнім часом, частих та галасливих застіллях виходить так, що всі присутні на святі люди веселяться собі, а я тихо сиджу в кутку, приношу і відношу тарілки, дорізаю салати, мию посуд і дивлюся за своїми і чужими дітьми. Для мене такі посиденьки – наче якісь випробування, я на них не відпочиваю, а працюю кухарем, аніматором і прибиральницею разом з тим.

Але, як не дивно, от чоловіка мого все влаштовує в таких родинних святах! Він веселиться разом з усіма рідними, не звертаючи увагу ні на мене, ні на наших дітей. Бере нас до своїх батьків на кожне свято, без винятку, і я не знаю, як його відучити від цього Чоловік навіть не цікавиться ніколи моєю думкою, можу собі уявити, що мені довелося б почути, якби я відмовилася йти з дітьми до його батьків.

Останнім часом я багато разів говорила йому, щоб він хоч інколи ходив на сімейні свята без мене, але його це не влаштовує. Для чоловіка це питання принципу – щоб вся сім’я в святковий день зібралася за одним столом. При цьому мій чоловік ніколи не враховує ні мою думку, яку він дуже добре знає, ні те, що у мене теж є свої родичі, з якими ми теж могли б провести час. Я теж хочу на перший день Різдва і на Великдень поїхати до своїх батьків, але ми ніколи до них не їздимо, адже батьки чоловіка і родичі можуть на нас образитися. А для чоловіка, виявляється, важливі тільки традиції його сім’ї.

Без мене він відмовляється відвідувати застілля своїх родичів. Каже, що якщо він прийде один, то всі вирішать що у нас якісь проблеми вдома і почнуть його виховувати і давати різного розу поради, що він має зробити і як можна зберегти свою сім’ю. Потім я стала пропонувати хоча б дітей залишати вдома з нянею, щоб я змогла заспокоїтися і відпочити там разом з усіма, але так він теж не хоче: на святі завжди присутні їх двоюрідні братик і сестричка, з якими вони повинні гратися. Він не розуміє, що я там за няньку для усіх дітей.

Всі ці родинні посиденьки почалася незадовго до нашого весілля, і тривають вже багато років. Хочеться вже якось провчити чоловіка, щоб він перестав щоразу мене брати з собою: якось прийти на їх родинне свято, і перекласти всі свої обов’язки на нього, щоб він мив тарілки, гуляв з дітками, підносив страви, а я лише сиділа б і відпочивала, але він навряд чи стане щось робити.

Мені дуже хочеться, щоб хоча б частину свят ми проводили у себе вдома, вчотирьох: я, чоловік і діти. Хочу на великі свята їздити і до своєї родини, батьків, адже ми й так дуже рідко бачимося з ними. Я мрію хоч раз відпочити гарно, і зустріти Новий рік в затишній для себе атмосфері: покликати в гості друзів або свою сестру, і відсвяткувати культурним, тихим застіллям.

Але мій чоловік говорить, що я все вигадую, що його родина дуже мене любить, і хоче мене постійно бачити. Навіть не знаю тепер, як з ним говорити, щоб він зрозумів і мене.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – edablog.

facebook