fbpx

Все своє майно мама переписала на мого брата, а мене вона вирішила без спадщини залишити. А все тому, що я вийшла заміж “не за того”. Минули роки. Мої діти виросли, у нас все добре. А от про свою маму я такого сказати не можу, вона поставила всі ставки на брата, але не врахувала того, що їй доведеться жити з невісткою

Все своє майно мама переписала на мого брата, а мене вона вирішила без спадщини залишити. А все тому, що я вийшла заміж “не за того”.

Справа в тому, що я вийшла заміж за чоловіка, у якого вже є двоє дітей. Він практично сам їх виховував, бо його дружина поїхала за кордон на заробітки і там собі когось знайшла. Про колишнього чоловіка і про своїх дітей вона просто забула.

Через це він жив зі свекрухою, оскільки не вдавалося поєднувати батьківство та заробляти гроші. Добре, що хоч свекри виявилися хорошими людьми.

А потім ми з Владом зустрілися, закохалися одне в одного, і вирішили зійтися. От тільки зять зовсім не сподобався моїм батькам. Вони вважали, що з таким чоловіком на мене чекають лише злидні, і що я навіть власну дитину не зможу народити, бо мені треба буде думати про те, як чужих дітей на ноги ставити.

Мама настільки категорично була проти нашого шлюбу, що ми перестали з нею спілкуватися. Батьки так мені прямо і сказали, що більше не хочуть мене бачити.

Спілкувалася я лише з братом, який нормально ставився до мого чоловіка і не розповідав, як мені жити. Тоді мені здавалося, що він мене повністю підтримує.

Ми розписалися з Владиславом, зняли квартиру і разом з дітьми переїхали туди. Діти мене добре сприйняли, навіть мамою стали кликати. Їхня рідна мама з ними не спілкувалася зовсім.

Не зважаючи на сумні прогнози моїх батьків, у нас з чоловіком все було добре. Мене абсолютно все влаштовувало. Єдине, хотілося ділитися життєвими здобутками з батьками, але вони вперто мене ігнорували. Іноді, на свята, я надсилала мамі фото чи вітальні листівки, але мама мені не відповідала.

Я намагалася поділитися з мамою щасливими митями свого життя, типу того, що Алінка отримала похвальний лист, а вона мені відповідала, що мені нема чого радіти, бо це не мої діти і я до них не маю ніякого відношення.

Незабаром я перестала писати, адже зрозуміла, що це не має жодного сенсу. Мама все одно ніколи не буде мною пишатися. А батько взагалі не йшов на контакт.

Проте, я не переставала сподіватися, що коли мої батьки побачать як ми живемо, що у нас нормальна сім’я, вони, нарешті, все сприймуть, тому мені хотілося познайомити батьків зі своїми рідними людьми.

– В гості? Ой, давай не сьогодні. Коли з’явиться нагода, я тобі зателефоную, – говорила мені мама, але я так і не дочекалася її дзвінка.

Так що як би я не старалася, у мене нічого з батьками не виходило. Пізніше зіпсувалося і спілкування з братом, ми стали чужими людьми, хоч раніше між нами було багато спільного. Його дружина мене дуже не любила, тільки я не могла зрозуміти, чому? Адже ми з нею навіть знайомі не були.

Мій чоловік багато працював, з моєю появою в його житті у нього наче відкрилося друге дихання. Він став дуже навіть непогано заробляти, і за 5 років ми переїхали у свій заміський будинок.

Я вирішила зателефонувати мамі та покликати родичів на новосілля, до того ж, я народила дитину і хотіла, щоб мама теж поглянула на внучку.

Новину мама сприйняла без особливої радості, сказала, що їй байдуже, і що у неї є внуки від сина. Також мама додала, що вона все переписала на мого брата, тому мені нема на що розраховувати.

– Чого ти завжди нав’язуєшся? Ти сама своє життя зіпсувала, тож живи як знаєш. Більше не дзвони і не турбуй нас! – відповіла мама. Вона навіть не дослухала, що я, взагалі, кликала її до себе на новосілля.

Мені стало так прикро, що я розплакалася. Чоловік ще довго мене заспокоював. Я була дуже ображена на свою родину, адже вважаю, що не заслужила такого відношення.

Минули роки. Мої діти виросли, у нас все добре. А от про свою маму я такого сказати не можу, вона поставила всі ставки на брата, але не врахувала того, що їй доведеться жити з невісткою.

Стосунки з дружиною брата у них дуже натягнуті, невістка практично виганяє її з дому. Мама нещодавно мене сама знайшла, і стала проситися, щоб я її забрала до себе.

Я сказала, що сама я такі рішення не приймаю. Мені треба подумати і порадитися з чоловіком. Та, якщо чесно, у мене немає ніякого бажання забирати маму до себе. Думаю, що вона теж зробила свій вибір і тепер нехай живе як хоче. Ну хіба я не права?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page