fbpx
Життєві історії
Все літо я з онуком на дачі просиділа. З середини червня і, майже, до кінця серпня. Все, втомилася дуже. У суботу дзвоню дочці, кажу – знаєте що, дорогі мої, пора і совість трішки мати. Завтра забирайте дитину. А донька сказала, що дитину вони забирати не будуть. Щоб я ще тиждень сиділа, бо їм гроші потрібні. Вже минув перший тиджень вересня, а донька й досі зі мною не розмовляє

– Все це літо я з онуком на дачі просиділа, – розповідає 67-річна Олена Юріївна. – З середини червня і майже до кінця серпня. Все, втомилася дуже. У суботу дзвоню дочці, кажу – знаєте що, дорогі мої, пора і совість трішки мати. Завтра забирайте дитину. У мене вже купа справ накопичилася вдома. А вона мені заявляє, що вони розраховували, що я до вересня з дитиною сидітиму, бо їм нікуди його подіти.

У дочки Олени Юріївни, Олесі, кредит, вони зараз з чоловіком дуже багато працюють. Зарплату Олесі вони віддають всю за кредит, а на зарплату чоловіка живуть трьох цілий місяць. Їх синові Миколі майже 7 років, в цьому вересні він пішов в школу. На найперший шкільний тиждень Олеся бере на роботі відпустку, потім відкриється група продовженого дня, і Миколка до вечора буде там.

Олеся сподівається, що вечорами зможе забирати сина сама – точно так само, як забирала з садка. До школи все готове: новенький портфель, зошити з ручками, костюм хороший, спортивна форма. І тільки Олеся розслабилася, що все начебто більш-менш нормально, все владналося і визначилося – як несподівано на останній тиждень серпня стала бути невдоволеною бабуся .

Забирайте, мовляв, дитину, у мене справи, я втомилася і взагалі, нікому нічим не зобов’язана.

– Я вам і так добре допомогла, подякуйте й за це! – каже бабуся. – Все це літо ви проблем не знали. А тепер мені ніколи. Мені треба сходити субсидію продовжити, підстригтися, поліклініку записатися вже, нарешті. Квартиру привести в порядок, зробити хороше там прибирання, вікна помити, штори випрати. З дитиною малою все це робити проблематично!

– Мамо, ну почекай ще зовсім трохи, залишився тиждень, – ледь не плаче Олеся. – Потім і прибереш у себе, і пострижешся, і все зробиш, що тобі потрібно. Субсидію продовжити я тобі допоможу, в інтернеті подамо заяву. До поліклініки на пару днів пізніше сходиш. Ти мене теж зрозумій, куди мені зараз дитину діти? На роботу з собою брати? Хто мені дозволить його з собою приводити, ще й в такий важкий час?

– Так це ваша дитина – і ваші турботи! – стоїть на своєму бабуся. – Звідки я знаю, куди ви його дінете. Я сиділа з ним, поки могла, зараз – все. Більше не можу. Придумуйте щось ще. Наймайте няню, відпрошуйтеся, нехай чоловік твій відпустка бере. Це ваші проблеми, я вже втомилася, немолода.

Бабуся уперся і на поступки не йде.

– Ні, ну це взагалі нормально? – злиться на матір Олеся. – Дитячий садочок, а вже доросла людина. На рівному місці влаштувала всім цирк, як так можна. Адже ми розраховували, що дитина у нас до вересня влаштована у бабусі, а тут таке. Няню, каже, наймайте! Наче знайти няню – це справа одного дня. Відпрошуйтеся. Відпроситися на годину можна, але не на тиждень ж.

За словами Олесі, це дуже в маминому репертуарі. Подібне вже було: мама погоджувалася посидіти з онуком, і навіть сиділа, а потім під кінець придумувала щось подібне.

– Були б якісь серйозні причини повернути дитину, ніхто б і слова не сказав! – каже Олеся. – Але коли раптом людині закортіло підстригтися, це взагалі якось негарно, не по-людськи.

Олеся серйозно ображена на матір – вона вважає, що так не робиться, це просто шкідництво якесь. Ну так, з одного боку, бабуся сидіти з онуком не зобов’язана, це зрозуміло. Але мама ж сама погодилася! Посиділа два з половиною місяці, все літо – звичайно, допомогла колосально. І зовсім незрозуміло, чому не можна посидіти ще кілька днів? Чому треба поставити дітей в складне становище? І так в житті досить проблем, щоб ще створювати їх своїм дітям самій.

– Звичайно, ми викрутилися! – каже Олеся. – На пару днів чоловік візьме роботу додому, потім посидить мама моєї подруги, а в п’ятницю, може бути, у мене вийде відпроситися. Але з мамою я тепер взагалі не хочу мати ніяких справ. І розмовляти не буду. Просто не хочу. Вона мене дуже підвела. З такою мамою і ворогів не треба.

– Дочка трубку не бере – це замість подяки, мабуть, за те, що я з її дитиною все літо сиділа! – скаржиться бабуся. – Ось так! А я вже давно зрозуміла – скільки не допомагай цим дітям, все одно хорошим не будеш. Знайдуть, за що образитися. А я стільки сил потратила за все літо, а могла б просто відпочивати на дачі, все одно ніхто не оцінив мого добра.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook