Все літо я провела в селі у свекрухи. Я знала, що вона ніколи мене особливо не любила, але значення цьому не надавала, адже ми жили окремо.
З чоловіком своїм, Ігорем, ми познайомилися в Києві, де вчилися в університеті. Потім залишилися в столиці, знайшли роботу, зняли разом квартиру, одружилися. Маємо двоє дітей: Алінці шість років, Вірочці – чотири.
Бабуся Анна, мама Ігоря, дітей до цього літа бачила всього лише по разу – коли приїжджала на їхні хрестини. І поки ми жили окремо і далеко, нас все влаштовувало.
З початком війни життя у всіх змінилося, і наша сім’я не стала винятком. Ігор вирішив йти в ЗСУ. А мене з дітьми відправив до свої мами на Прикарпаття. Я сама родом з-під Києва, наше селище знаходиться дуже недалеко від білоруського кордону, то ж повертатися мені в рідні краї не було виходом.
Спочатку мама Ігоря прийняла нас дуже добре, ми жили в окремих двох кімнатах. Треба сказати, що будинок у свекрухи великий. Вона багато років в Італії пропрацювала, то ж гроші у них були.
Я взагалі коли вперше приїхала в їхнє село, була дуже здивована – там один будинок кращий за інший. Свекруха пояснила, що майже з кожного двору жінка поїхала в Італію, от за заробітчанські гроші вони всі так і розбудувалися.
Поряд з свекрухою стояв дуже красивий будинок її доньки, старшої сестри Ігоря. Оксану я майже не знаю, вона ніколи не прагнула з нами тісно спілкуватися. У неї теж дві донечки, але трохи старші за моїх дівчаток.
Так от, живучи у свекрухи, я багато що зрозуміла. Вона зробила дуже велику різницю між дітьми. Своїй доньці вона будинок збудувала, а нам ніколи і сто євро не подарувала.
Не подумайте, я в свекрухи весь цей час на шиї не сиджу, я працюю в інтернеті, тому забезпечую себе сама.
І ще одне – на грядках все літо працювала я і свекруха, Оксана жодного разу не прийшла допомогти. Але зате від урожаю не відмовляється – і картопельку, і огірочки, і помідорки – все бере.
А в суботу у неї був день народження. Свекруха їй з чоловіком допомогла авто купити, вони давно хотіли, гроші збирали. Я точно не знаю, скільки їм дала мама, але сам факт мене дуже збентежив. Що ж виходить – свекруха все життя допомагає доньці, а сина наче у неї і немає.
Звичайно, я нічого не буду говорити чоловікові, не хочу сіяти між ними непорозуміння. Але мені прикро, в першу чергу за Ігоря. Чому його мама так з ним поступає?
Фото ілюстративне.