fbpx
Життєві історії
Все літо свекруха на дачі вирощує продукти і робить консервації, які потім віддає нам. А у мене в родині консервацію ніхто не їсть – ні ми з чоловіком, ні тим більше діти. Ми більше все свіженьке любимо. Але переконати свекруху в цьому просто неможливо

– А у нас як кінець літа, так в родині знову починається казна-що! – розповідає одна моя знайома.

– Ну як – що? Закрутки! Свекруха з цими своїми варенням-солінням дістала всіх уже! Все літо ночами не спить, стерилізує банки, варить, закручує.

І якби ж то ще потрошку робила – баночку того, цього… Ні! У нас все тільки в промислових масштабах, відрами, бочками, десятками літрів! Надія Дмитрівна – господиня ще та. Вона ще з колишніх часів вважає, що пускатися на зиму без закруток просто неможливо.

Я її в якійсь мірі розумію, адже колись і справді це було потрібно, бо в магазинах нічого не було. А зараз, коли полиці магазинів переповнені різним асортиментом продуктів, вибирай, що душа бажає, я вважаю, що робити таку величезну кількість закруток просто нераціонально.

– Дачний урожай консервує?

– Так! Збирають разом зі свекром, переробляють і пхають нам. А у мене цю консервацію в родині ніхто не їсть – ні ми з чоловіком, ні тим більше діти. Ти ж розумієш, користі від неї ніякої. Ми більше все свіженьке любимо.

У наш час, коли в магазинах стільки делікатесів, свіжі ягоди-фрукти цілий рік, кому потрібні ці закрутки! Але їй хіба поясниш? Вона нікого не слухає! Продовжує героїчно робити заготовки. Ось, знову в цьому році обидві лоджії мені забила трилітровими банками, а вчора ще партію свекор привіз. У мене вже немає місця, куди їх поставити. Тобі випадково не треба маринованих огірків?

– Ні, дякую, ми теж не їмо таке…

– Шкода … Значить, викидати знову. Щороку виношу на смітник банок тридцять-сорок…

– Слухай, ну шкода викидати добро… Людина старалася, ночі не спала, вирощувала це все, збирала, перебирала, стояла біля плити, возилася з банками, гроші витрачала на цукор і спеції. І на смітник? Якось не по-людськи…

– А як бути? Куди мені подіти ці її закрутки? Якщо ніхто не їсть реально?

– Не бери, якщо не потрібні. Відмовся. Відвези їй назад …

– Та ти що! Назад! Це образа буде до кінця життя. Ні вже… Беру, з ввічливості, потім викидаємо… Адже їй ще банки повернути треба! Щоб на наступний рік було в чому урожай закривати.

Я просто не знаю, як мені бути в цій ситуації. Надія Дмитрівна, моя свекруха, вже на пенсії, вийшла два роки тому. Тепер її єдиною віддушиною є робота на дачі. І треба віддати їй належне – урожай у неї завжди хороший.

Я не впевнена, що взяти «з ввічливості» і потім вилити в смітник – це вірна тактика, але що мені робити? Може, правильніше було б навідріз відмовитися від банок свекрухи, відвезти назад, якщо вони нікому не потрібні? Ну образилася б, але на наступний рік б уже не пропонувала.

Адже це нерозумно і неправильно, ось так рік за роком йти на поводу. Обурюватися, але брати і дякувати. А потім ще й вислуховувати при нагоді – мовляв, я для вас все літо працювала, не розгинаючись, а ви, невдячні…

То як правильно вчинити?

Фото ілюстративне – onliner.

facebook