Все літо чоловік їздив в село до брата, казав, що там у них якісь бізнесові справи. Я вірила. А насправді, весь цей час він проводив з своєю новою пасією. І це я не від людей дізналася, це він сам мені у всьому зізнався. Отак просто прийшов одного разу, і все чесно розповів. Я вирішила, що не дозволю просто так забрати розлучниці його у мене, тому пішла до тієї жінки. А вона так спокійно мені каже: “Якщо зможеш – то втримай його”

Нещодавно мені виповнилося 55 років, я почувалася щасливою, вважала, що моє життя вдалося. Але нещодавно сталося таке, що розділило моє життя на до і після – мій чоловік пішов від мене. Ніколи не думала, що зі мною таке може статися.

Жили з Миколою ми добре, ніколи серйозно і не сварилися. Нам навіть всі заздрили, що ми так добре собі живемо.

Микола на кілька років старший за мене. Ми маємо вже дорослу доньку.

Вона із чоловіком живе окремо. Своє життя, свої турботи, зараз якраз наша донька чекає другу дитину. Ми намагаємося не втручатися в їхнє життя, лише при потребі допомагаємо.

З чоловіком у нас не лише гармонія у стосунках, але і певний рівень матеріального достатку. Ми маємо велику простору квартиру, машина у нас також є.

Чоловік при посаді, начальником в одному відомстві працює. Я також на роботу ще ходжу.

Всі друзі та знайомі завжди вважали нас ідеальною парою.

Мій чоловік дуже імпульсивний та емоційний, а я більш стримана та спокійна.

Ми завжди доповнювали один одного як дві половинки одного цілого. Тому, я і припустити не могла, що у нього може з’явитися інша жінка.

Чоловік мій ніколи жодних приводів для ревнощів мені не давав. Я ніколи не підозрювала його в невірності. У мене навіть таких думок не було. Після роботи одразу додому, гроші всі в сім’ю. Так що нічого підозрілого ніколи не було.

І тут, як грім серед ясного неба, чоловік мені зізнається, що у нього є інша жінка, яку він кохає, тому він іде від мене.

Я досі не можу отямитися від почутого. Просто не знаю, як жити далі, адже все сталося дуже раптово.

Я коли дочці подзвонила та розповіла все, вона теж не одразу повірила. Як же так? А як наша ідеальна сім’я? Як же двадцять років шлюбу? Значить, для нього все це нічого не означає.

Тривожні дзвіночки з’явилися ще на початку літа. Я помітила, що чоловік до мене трохи охолонув.

А потім я почала сильно набирати вагу, і він не соромився мені про це говорити. Чоловік все повторював, що я себе запустила і така дружина йому не подобається.

Звичайно, мене це засмучувало, адже раніше чоловік ніколи собі такого не дозволяв.

Згодом помітила, що дратую його. Він сердився від усього, що я робила і заводився з півоберту. Та я все це списувала на його зайнятість на роботі, думала, що там він дуже виснажується.

Все літо чоловік їздив в село до брата, казав, що там у них якісь бізнесові справи. Я вірила. А насправді, весь цей час він проводив з своєю новою пасією.

І це я не від людей дізналася. Це він сам мені у всьому зізнався. Отак просто прийшов одного разу, і все чесно розповів.

Коли я зрозуміла, що він не жартує, я вирішила, що не дозволю просто так забрати розлучниці його у мене, тому пішла до тієї жінки. А вона так спокійно мені каже: “Якщо зможеш – то втримай його. Але май на увазі, втримати чоловіка важко, бо він завжди робить лише те, що хоче”.

Тоді я почала чоловіка просити, навіть на коліна ставала перед ним, аби лише він не йшов з сім’ї.

Я голова була йому пробачити абсолютно все, але все марно – він зробив свій вибір і пішов до неї.

Подруга каже, що знає його нову пасію. Молода, вродлива дівчина, яка йому всіляко догоджає. І він якось навіть біля неї помолодшав.

Каже, що бачить, як вони всюди разом ходять, за ручку тримаються. У нас такого ніколи не було, хіба що на початку наших стосунків…

Мені так важко, що не можу словами передати. Усі сльози вже виплакала. Так схудла, що люди вже мене не впізнають.

Ніколи не думала, що зі мною таке може статися. Що мені робити тепер я гадки не маю. Квартира є, але вона пуста і мені не потрібна.

Машина є, дача. Чоловік все залишив і пішов лише з валізою.

А я не отримую від цього задоволення. Краще б у мене всього цього не було, але чоловік був би поруч…

Допоможіть, порадьте, як з цим усім справитися?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page