fbpx
Життєві історії
Вранці чоловік зателефонував Риті і повідомив, що відразу після роботи відправиться до кумів, посидіти. «Якщо хочеш, приходь», – додав байдуже, впевнений, що вона не прийде. Та дружина дуже здивувала чоловіка, і не тільки його

Дружина провчила чоловіка…

Вранці чоловік зателефонував Риті прямо в відділ і повідомив, що відразу після роботи відправиться до кумів, посидіти. «Якщо хочеш, приходь», – додав байдуже, впевнений, що вона не прийде, а буде читати або весь вечір стирчати біля комп’ютера.

«Гаразд», – теж сухо відповіла вона, але в обідню перерву вирушила в універмаг за подарунком чоловікові. Жінки юрмилися у відділі парфумерії.

Риті відразу кинувся в очі флакон дорогого одеколону – на чорному глянці коробочки елегантний красень в недбало накинутому піджаку, з зухвалими пращуреними очима і глузливою напівусмішкою. Майже як її Григорій.

Продавщиця спритно упаковувала подарунки в яскраву фольгу, наклеїла бантики.

Несподівано підійшла бабуся сказала:

– Ой, дівчата, ось ви даруєте чоловікам одеколони, а нюхати-то будуть інші і на краватки милуватися теж.

«Дівчата» дружно засміялися, а Рита подумала, що вона все життя так – все для Гришеньки, а він – для інших. Молоді були – любила його без пам’яті, а він поблажливо дозволяв. В інститут на заочне поступив – вона ночами за нього контрольні писала. Діти з’явилися – всі турботи взяла на себе.

Звичайно, по початку вона відчувала його подяку. Потім він до її турбот звик і сприймав як належне. Хоча з боку, напевно, здавалося, що сім’я ідеальна: достаток, мирне життя, слухняні, розумні діти. Але ось діти вивчилися і поїхали. Рита залишилася з чоловіком. І зрозуміла, що в її житті чогось не вистачає.

Її мати тоді, 20 років тому, була проти їхнього шлюбу. «Ну, подивися, адже він же дуже красивий, і знає про це, і милується собою, – твердила вона закоханій дурочці.

– Гарний чоловік – чоловік для всіх. Всі будуть на нього витріщатися, а тобі дістанеться менше всіх, хоча прав будеш мати більше».

«Тоді не пункт перший – ми маємо нецікаву дружину. Пункт другий – їй уже 43 роки, пункт третій – вона нікому не потрібна … »

Рита підійшла до вікна. Сонце жарило вже по-весняному. «Скоро і жіноче свято, – подумалося мляво.

Читайте також: Чоловік в той день додому не прийшов. А коли повернувся, Олена спакувала йому дві валізи. Потім Олексій поїхав за сином до тещі і поїхав до своєї благовірної. Минуло з натяжкою 5 днів, як Олені 100 раз подзвонив чоловік з питаннями, як і що робити

– І що? Знову одна … Але ж життя майже прожите … І що попереду? … »

З вулиці долинуло веселе цвірінькання, потім наполегливий стукіт по склу. Рита опустила очі – по карнизу походжав горобець і косив на Риту круглим оком.

«Але ж це знак», – подумала Рита. В ту ж секунду, підтверджуючи її думки, застукав настінний годинник.

«Отже, час ще є. Пункт перший – якщо нас не люблять, полюбимо себе самі …»

Грюкнувши дверима, Рита помчала сходами вниз: спочатку в перукарню, потім в магазин …

О пів на сьому дзеркало захоплено милувалося таємничою незнайомкою: злегка похитуючись, вона сиділа в комп’ютерному кріслі. Маленьке чорне плаття, коротка стрижка, а очі глибокі, з загадкою (підводка, тіні), губи – пухкі, і капризно вигнуті .

«Отже, пункт другий: в 40 років життя тільки починається …»

Вона пройшла на кухню, повернулася з келихом винa, чокнулась з дзеркалом: «Пункт третій – а чи потрібен нам чоловік, який не зміг оцінити таку жінку? ..»

Чи варто говорити, що до кумів вона увійшла, злегка похитуючись на тонких шпильках. Загальне замішання – і відразу потягнулося кілька чоловічих рук: допомогти зняти пальто, запропонувати стілець або яблучко. «Ой, так … Що ви кажете?! І мій чоловік тут? .. Я якось відразу не помітила …»

Противник був приголомшений раптовим втоpгненням, збитий з пантелику стратегією і тактикою, пригнічений загальним захопленням.

Вранці, бажаючи взяти реванш за вчорашню поpазку, він своїм колишнім голосом нахабно заявив: «Ми взагалі-то снідати будемо?». Але тут він помилився, або, може, ще не прокинувся остаточно, тому що поруч з ним була зовсім не та, що раніше, в сенсі, не «принеси-подай».

Поруч безтурботно посапувала ніжна, примхлива жінка, абсолютно впевнена в собі.

Не повертаючись, вона капризно промуркотіла: «А ти вже приготував сніданок, любий?». Потягнулася і, знову засинаючи, подумала: «Ось так, милий. А інакше доведеться повернутися до пункту третього».

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Related Post