fbpx
Життєві історії
Вперше в село  до батьків Андрія ми приїхали через кілька місяців після весілля. Свекруха відразу попередила, що в селі треба працювати. Я була в шоці від цієї поїздки. А свекруха ще цілий рік згадувала, що я перевірку не пройшла і не гідна її сина

Вперше в село  до батьків Андрія ми приїхали через кілька місяців після весілля. Свекруха відразу попередила, що в селі треба працювати. Я була в шоці від цієї поїздки. А свекруха ще цілий рік згадувала, що я перевірку не пройшла і не гідна її сина

Мій чоловік, Андрій, вже давно живе у великому місті і якщо він сам не скаже, то і ніхто не здогадається, що він родом з маленького та далекого села. На весіллі свекруха Ніна Іванівна оголосила: «Відпочивати – це, будь ласка, до тещі, а до мене, якщо приїжджати, то працювати». Хто на весіллі особливо вслуховується в слова? Це я потім їх згадала. Перший раз ми до батьків Андрія приїхали через кілька місяців після весілля. Природа звичайно в селі відмінна, навколо ліс, річка, а повітря яке, надихатися неможливо. Було літо і мене не бентежили зручності у дворі і відсутність гарячої води. Ми планували в гостях провести тиждень. За матеріалами

Тільки ми вийшли з машини, а дорога свекруха вже мало не зі списком завдань вийшла. Я ще не встигла озирнутися, як мені вже було «запропоновано» почистити і посмажити рибу. Андрій намагався заперечити, але мати нагадала: «Я попереджала вас, відпочивати – це до тещі, до мене – працювати». Щоб не свaритися, я пішла займатися рибою. Андрій з батьком вирушив лагодити дах сараю.

Пообідати ми змогли вже ввечері. Я уявляла собі сільський стіл, як велика кількість різної домашніх смакоти, але нам запропонували варену картоплю і смажену рибу, все. Добре, що ми з собою привезли ласощі до чаю, сир і ковбасу.

Як заснула, не пам’ятаю, але вставати довелося годині о шостій. Цілий день ми знову працювали. Але що найприкріше, нас майже не годували. На сніданок ми доїли вчорашні бутерброди, незрозумілий обід, якби ж то у них продуктів не було, я б зрозуміла. Але город і сад є, кури і гуси по двору ходять, корова в сараї мукає. Таке відчуття, що нас спеціально не годували, виховували. До вечора мені все те набридло, і ми поїхали додому. Як Ніна Іванівна не вмовляла, більше я тут залишатися не хотіла. Поставилися, як до рабів, а не, як до гостей. І справа навіть не в роботі, її я не боюся.

Весь рік свекруха висловлювала в телефонній розмові Андрію, яка я погана, чоловік швидко припиняв ці розмови. А потім взагалі став говорити: «Мамо, якщо ти у справі, то слухаю, якщо ні, то до побачення, мені ніколи».

Рік пройшов напружений. Ми взяли іпотеку, багато працювали, щоб швидше виплатити. Влітку нас покликали в село. Я відразу сказала: «Ні», але довелося погодиться. У селі є загальне стадо, і щоб не наймати пастуха, кожен двір по черзі його пасе. У тата Андрія прихопило спину, і він дуже просив сина виручити, підміну в гарячу пору важко знайти. З Ніною Іванівною обидва чоловіки серйозно поговорили, щоб мене не чiпала.

До нашого приїзду свекри зapiзaли вівцю. У цих тварин специфічний запах м’яса, я їсти страви з баранини не можу, скільки б часнику і спецій не поклали. Мій Андрій мабуть теж відвик, мляво поколупався в тарілці. Ми знову дістали свої міські продукти.

Я прокинулася години в три дня, навіть не зрозуміла, як так вийшло. Андрій і свекор заборонили Ніні Іванівні мене будити. Я виспалася від душі, але весь вечір слухала докopи свекрухи.

Вранці наступного дня ми вирушили з Андрієм пасти сільське стадо. Мені видали гумові чоботи і плащ. Пів дня накрапав дощ, я весь день лазила по бруду і ревіла. Чоловік мене втішав і просив трохи потepпіти. Увечері нас чекала «святкова вечеря», поріжки з бараном, суп з бараном і картопля з бараном. Мені так прикро стало. Я взяла шматок хліба і пішла спати. Вранці ми поїхали.

Весь рік свекруха зло вимовляла, що я перевірку не пройшла і не гідна її сина. Я занесла її номер в чорний список, так вона з телефону свекра стала надзвонювати.

Знову нас кличуть у село. Більше я не поведуся на їх умовляння. У нас скоро буде малюк, мені вже важко нахилятися і виконувати домашню роботу. Андрія відпускаю рівно на три дні. Готую йому з собою ковбасу, тушонку, сир, печиво, щоб голодний не ходив. Вирішила, що мої діти до такої бабусі їздити не будуть.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook