Микола, мій єдиний син, працює в нашого родича, ремонтує автомобілі. Заробітна плата у нього досить хороша, тому, навіть, іноді син трохи допомагає і мені. Я не прошу у нього, звісно, допомоги, але приємно, що син піклується про мене, я щиро вдячна йому за це.
Нещодавно Микола сказав мені, що приведе майбутню свою дружину, познайомити зі мною. Я рада за сина, йому давно вже час одружитися. Адже зараз йому вже 29 років, потрібно задуматися про сім’ю.
Майбутня невістка мені відразу сподобалася, звуть її Наталя, добра привітна, красива, спокійна. Микола щиро радів, що ми з нею знайшли спільну мову. Незабаром запропонував їй одружитися. Наталя з радістю погодилася. Через деякий час, нас запросили познайомитися з батьками моєї майбутньої невістки.
В назначений час ми з Миколою поїхали до сватів. як тільки ми подивилися на їх будинок, цього було достатньо, щоб зрозуміти, що тут живе дуже заможна сім’я. Мама Наталі постійно хвалилася достатком в їхньому домі, і не тільки лише цим. Я, в цей час, почувалася зовсім не затишно. Вихваляння мами Наталі почали набридати.
Я зрозуміла, що Миколі важко буде в їхній родині, але говорити щось проти, не стала. Бачила, що в наших дітей щирі почуття. Але бачила і те, як мама Наталі ставиться до мене, як до бідної родички.
Весілля гуляти діти захотіли в найкращому ресторані міста. Я не проти, але ми з чоловіком не маємо статків, щоб оплачувати дорогий ресторан. Микола запевнив, що просто хоче, щоб ми з батьком прийшли. Про оплату подбає сам.
Весілля якраз вже грало. До мікрофона запрошують батьків, озвучити подарунки, які подарують молодим. Батьки Наталі голосно повідомили, що дарують ключі від машини, вірніше, дарують машину. Коли прийшла черга говорити нам із чоловіком про подарунок, сваха хитро посміхнулася. Що можуть подарувати бідні люди?
Я взяла мікрофон у руки, і сказала: “Діти, ми з татом бажаємо вам щастя, достатку, здоров’я, і даруємо будинок з присадибною ділянкою, і гаражем, куди поставите машину, яку подарували наші свати”. Я не знаю, як назвати вираз обличчя, який на той момент був у свахи. Недовіра, образа. Але вона швидко посміхнулася знову, і через хвилину, вітала молодих, що тепер їм є де жити.
А ми з чоловіком, після того, як побували в будинку батьків своєї невістки, вирішили, що син із дружиною, повинні жити окремо, інакше Миколі нашому там буде непросто. В чоловікового тата гарний будинок, але дідусь старенький, потребує допомоги. Тому вирішили, що заберемо його до себе додому, а діти нехай живуть в будинку окремо від батьків. Мій син і його дружина дякують нам за такий подарунок. Кожна молода сім’я мріє жити окремо від батьків, тим паче у своєму власному будинку. Наразі в них є будинок і свій автомобіль, але головне, щоб склалося їхнє життя добре та спокійно. А ми з чоловіком доглянемо дідуся, і не треба їздити кожен день в інший кінець міста. Виходить, що тепер усім добре.
Фото ілюстративне.
