Кажуть, що діти здатні бачити щось, що ніяк не знаходить пояснення в офіційній науці. Я в цьому не сумніваюсь, діти дійсно щось бачать, але не всі. Я знала такого хлопчика, з яким ми дружили в дитинстві.
Ми ще були дітьми, тоді нам було по 6-7 років. У нашому будинку жив хлопчик, мій ровесник, звали його Артем. Ми з ним часто гралися у дворі. Він був трохи дивним, не хотів один залишатися вдома, а також не любив сам спати. Пояснював він це тим, що коли він сам, то до нього приходять діти, які хочуть з ним дружити, але чомусь він їх боявся, і саме тому йому доводилося з ними спілкуватися.
Він розповідав, що ці друзі, показують йому на вікна будинків, і розповідають, що скоро там чи там когось не стане. Вечорами Артем часто дивився з острахом у вікна будинків і розповідав нам, що його невидимі друзі скоро підуть в ту квартиру і там когось не стане. Ми, тоді діти, вірили, що у Артема дар. Уміння від нас він не приховував, ділився, хоча і самому було то все незвичним. Часто ми і самі приходили до нього, щоб дізнатися, в яку квартиру прийде біда. Це увійшло у нас в звичку і було великим секретом від дорослих.
Але ось одного разу Артем показав на своє вікно. Він сказав, що вони знову прийшли, але тепер щоб забрати його з собою. Ми хвилювалися і просили Артема, щоб він їх не слухав і нікуди з ними не йшов, але хлопчик сказав, що це неможливо. Наступного дня повертаючись зі спортивної секції, він про щось задумався. Артема не стало.
Зараз я вже доросла жінка, і сама не можу зрозуміти, що це було. Але знаю єдине, що серед нас є люди, які знають і бачать більше ніж ми.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
