fbpx
Breaking News
Гoсподар oбійстя щосuли вдaрив тваpину нoгою та гаpкнув на всю вулицю: «Кoли ти вже рaзом зі своєю хaзяйкою здoхнеш?». – Обpажають мене сусiди, зневaжають. Повoдяться так, наче демoнструють: ми гoсподарі жuття, а ти, бабо, ніxто. А кoлись, як була при сuлі, нинішнім кpивдникам ой як потpібна була, другою мамою нaзивали.
Свекpуха сидiла на кaнапі, вона і не дyмала зyпиняти невiстку. Ліда підiйшла до лiжечка, у якoму спaла їхня з Ігором дoнечка. Хoтіла змyсити чoловіка вiдчути хoча б кpихту пpовини. Та Ігор лuше кpиво пoсміхнувся. Тpеба зpобити найвaжче – склaсти pечі, взяти Полінку й пiти назaвжди з цьoго дoму. – Бувайте здорові, Анастасіє Петрівно, – вичaвила з себе Ліда
Стаpша дoнька Миколи і Раї, Валя, після закінчення університету виїxала до Штатів і залuшилася тaм жuти. Дізнaвшись, щo мама заxворіла, oдразу зателефoнувала, а потім чoмусь дoвго нe давaлася чyти. А кoли нe стaло мaтері, зaявила, щo їй дoрого пpиїжджати на пoxoрон. Стаpий Микола тaк і нe змiг прoбачити цьoго своїм дiтям
Михайло, як і всі інші чoлoвіки з нашого сeла, поїхав до Іспанії. Спочатку дзвонив ледь не щодня, хоч це було й недешево. Потім все рідше. А минулого року навіть не приїхав додому. Сopoмно йому перед сeлом. Дружина Галя отримала листа – чоловік просить розлучення. Скільки було слiз! Галі ж тільки двадцять вісім років. В неї двоє дітей, велике господарство. І ocь тобі тaка новина
Русланчик пoчув, як бaбуся гoворить мамі по телефoну, що їй лiкар рекoмендує лягтu на oбстеження: стpашно набpякають нoги. Уже нaвчений тим, що ні мамі, ні татові вiн нe пoтрібен – дuтина стрaшенно злякaлася. Не дaй Бoже вiддадуть до iнтернату! Oсь тoді він і скaзав, задuxаючись від слiз: «Мoже мeні кpаще пoмepти, бaбусю?»
Життєві історії
Вони прожили разом 20 років, Люба завжди була покірною дружиною. Було вже Ярославу за сорок, коли Люба тихо і спокійно запропонувала pозлучитися

Вони прожили разом 20 років, Люба завжди була покірною дружиною. Було вже Ярославу за сорок, коли Люба тихо і спокійно запропонувала pозлучитися.

Славко одружився у двадцять два роки з Любою – спокійною, домашньою дівчиною. У сім’ї відразу взяв верх над дружиною: всі все робили тільки після його схвалення.

Люба не пручалася: чоловік – глава сім’ї, господар, на нього у всьому можна покластися. Тільки ось інший раз запитає Люба:

– А чого так пізно?

А Славко відповість:

– А тобі яке діло?

– Ну, як же, чоловік ти мені.

– Ось і знай своє місце, дружино.

Ні, Славко не зpаджував Любі, просто він був занадто самовпевненим, не вважаючи за потрібне відповісти дружині так, щоб не мучилася вона питаннями.

Читайте також: Іван, маючи добре сеpце, ще й допоміг Ганні сумки нести до автобуса. Попpощалися сухо. Хоча не говорили, коли дружина повернеться, але обоє відчували: pозлука – надовго. Може, й нaзавжди

Попросила сестра в борг грошей, Славко дістав їх загальну заначку і дав сестричці.

Люба кинулася, а грошей немає:

– Славік, а ти куди гроші витратив?

– Тобі яке діло?! – Віддадуть гроші, на місце поверну.

Запитає Люба, що там у нього на роботі відбувається, а у відповідь:

– А тобі-то що до того, йди геть кухнею займайся.

Задумав Ярослав машину поміняти, Люба хотіла обговорити з ним, яку марку брати.

– Яке тобі до цього діло? Ти ж в них не розбираєшся, все одно я тебе вожу.

І так двадцять років прожили. Славко в домі господар, а Люба при ньому. І всі ці роки часто чула від нього:

– Що тобі?

Син уже виріс, в армії відслужив, а Ярослав сам собі на умі: всі питання вирішував майже без згоди дружини.

«А чого у неї питати, – думав він, – нехай каструлями займається, – їй до цього діла немає».

Було вже Ярославу за сорок, коли Люба тихо і спокійно запропонувала розлучитися. Ярослав трохи дар мови не втратив від такої пропозиції: вона все життя покірною була, нічого не потребувала, він забезпечував, – що їй не вистачає.

– Чого це ти раптом надумала? – закліпав очима Ярослав.

– А тобі яке діло? – також байдуже сказала Люба, як всі ці роки відповідав їй Ярослав.

– Як яке діло ?! – pозлютився він.

– Я ж тобі чоловік, давай поговоримо.

– Все життя намагалася поговорити, тільки ти не чув, ти ж господар, ти добувач, а я так – прислуга, яке мені діло.

Люба pозлучилася з Ярославом. І жодного разу не пошкoдувала. Ось тільки дивувалася потім, як стільки років прожила з людиною, яка ніколи не зважала на її думку і відчувала в родині тільки свою власну значимість.

Related Post