Щиро кажучи, я навіть ніколи й не уявляла собі, що так може бути, а тепер він ще й навіть сперечатися зі мною став після цього всього, не очікувала я такої поведінки! – з неприхованим обуренням розповідає про свого зятя моя кума 54-річна Валентина. – В вівторок я щось погано спала, прокинулася десь, була, напевно, середина ночі, дивлюся уважно, наче світло горить в квартирі. Ну, звичайно, то ж Олег наш його залишив, ніхто крім нього не зробить так. Дві години ночі, а він сидить сам собі спокійно на кухні зі своїм увімкненим ноутбуком, нарізав собі величезних бутербродів з ковбасою, чай якийсь п’є, щось там читає наче, щось шукає. Я йому кажу, мовляв, Олеже, це ти не лягав ще спати, чи що? Давай швидко в ліжко збирайся, завтра на роботу рано вставати тобі потрібно. Чи ти забув вже? І нічого, кажу, ночами їсти самому, щось там в холодильнику нишпорити без кінця. Це шкідливо дуже! А цю твою ковбасу я взагалі викину завтра, щоб в будинку її і духу не було! Чуєш мене, що я тобі кажу?
– Зрозуміло, він, виходить, любе господарювати на одинці. Зять твій, значить, не хотів змовчати після таких твоїх слів?
– Ага. Ідіть до своєї кімнати, сказав, чоловіком своїм командуйте там, а я вже тут сам розберуся, коли та що тут мені їсти, коли спати лягати і коли на роботу вставати, моє життя – мої турботи. А ковбасу мою, мовляв, навіть і не думайте чіпати. Не ви її купували за свої гроші, не вам її й викидати, я кажу ж, що розберуся сам без ваших команд.
Дочці Валентини і її чоловікові немає ще й 30-ти, але вони вже двічі батьки: виховують хлопчиків маленьких двох та трьох років. При цьому живуть всі в двокімнатній квартирі разом з батьками. В одній кімнаті – мати з батьком, у другій – молода сім’я з двома дітьми.
Живуть разом вони вже шостий рік, в’їхали до батьків після свого весілля. Спочатку домовлялися вони в родині, що молоді будуть збирати гроші на початковий внесок, щоб мати свій дах над головою візьмуть кредит, і як тільки зберуть хоч якусь серйозну суму, з’їдуть на свої квадратні метри.
І спочатку навіть ніби все йшло за планом – жили, економили, щось відкладали. Молоде подружжя дуже старалося покращити собі життя.
А потім життя внесло свої корективи. Як кажуть в народі, щось пішло не так.
В результаті зараз ніяких накопичень у молодої сім’ї зовсім вже немає, оскільки живуть всі шість людей в основному на зарплату лише Олега.
Наталка – молода мама, сидить в декреті з двома дітьми, а сама Валентина кілька років тому потрапила під скорочення, і роботу знайти не може до сьогоднішнього дня.
Спочатку щиро намагалася щось підшукати, зверталася до знайомих, розсилала резюме, всюди бігала у всіх запитувала. Але потім зрозуміла, що толку від усього цього немає. Проблема напевно, швидше за все, в її віці, а це серйозна перепона на шляху до пошуку нормальної роботи.
На сьогоднішній день, жінки під п’ятдесят, а тим більше за п’ятдесят на ринку праці не потрібні зараз зовсім, зараз і молодших безробітних дуже багато. Зараз часи складні, з роботою дуже непросто.
– Можна було, напевно, піти в прибиральниці або касири кудись, але здоров’я мого на це зараз вже не вистачить! – сумно ділиться Валентина. – Мені важкого не можна піднімати, важко працювати, довго стояти на ногах багато часу, одні обмеження, загалом. Та й непросто це теж, після того, як просиділа багато років економістом в офісі, йти мити звичайну підлогу в якісь там магазини! Важко мені переналаштуватися на таку роботу.
– А на біржі праці, що нічого не запропонували, не надали якесь нормальне робоче місце?
– Запропонували курси якісь, як завжди усім одне і теж. Перукар, програміст, 1С. Чого сміятися? Зараз кожен другий перукар, 1С я трохи знаю і так, толку з нього, а програміст. Ну який я програміст? З молодими людьми після інститутів і навіть коледжів мені не змагатися, вони такі швидкі і стільки багато всього знають, на мене ніхто й не подивиться там. Хто мене куди візьме? Зараз аби молодь роботу знайшла, на таких, як я ніхто й не дивиться зовсім.
У чоловіка Валентини на роботі теж все дуже складно. Маленька приватна фірма, плата працівникам зараз у них майже копійчана, адже вони більше сидять вдома, ніж ходять на роботу, зараз непростий період у всіх.
Гроші затримують, в рахунок зарплати дають копійки зовсім, начальство все обіцяє розплатитися, але ніяк, але працівники й самі розуміють, що гроші брати ні з відки, увесь бізнес стоїть.
Багато вже працівників просто махнули рукою і пішли, але чоловік Валентини не втрачає своєї надії, чекає грошей, які заробив за пару останніх місяців. І чим довше сидить на тій роботі, тим сумніше кидати її, адже тоді взагалі нічого не дадуть, жодної копійки заробленої за довгий час він не отримає. Підеш – не отримаєш взагалі нічого, а в боргах накопичена вже кругленька сума.
Та й йти куди – в кур’єри? В двірники? Ніхто ніде не чекає, це вже і на прикладі його дружини зрозуміло. Така сама історія й з ним.
Повноцінну зарплату в сім’ї останні кілька років отримує тільки один Олег. Він купує на всіх продукти і побутову хімію, платить за світло і комуналку, телефони, інтернет в квартирі, все це знаходиться на забезпечені молодого батька, він, як то кажуть, один за всіх.
Одяг, взуття, хімчистка, стоматологія, речі для дому теж на ньому. Потрібно відверто сказати, Олег не скупитися і нікому ніколи не дорікає, мовчки їде в магазин, везе продукти, оплачує все, що потрібно для їх великої сім’ї. Іноді і сам скаже – візьміть, мовляв, гроші, підіть купіть те, що потрібно.
При цьому всьому у тещі до Олега постійно купа різних претензій, а особливо останнім часом, як не дивно це все.
З дітьми міг би побільше займатися, наприклад, а в комп’ютері своєму сидіти поменше, адже стільки часу в ньому вдома проводить. Посуд за собою не вимив би, рушник у ванній кинув, в передпокої натоптав і не витер. Сидить ось півночі на кухні, світло світиться, воду ллє, в холодильнику господарює, поки нікого немає. Вранці потрібно яєчню приготувати – а там ні ковбаси, ні яєць, все вночі з’їдено. Та й взагалі, спати всім заважає – йшов би так укладався, не турбував нікого.
Ці самі претензії Валентина частенько говорить Олегові прямо в обличчя, зовсім не соромлячись, адже вважає, що вона в себе вдома.
Іноді він мовчить, закриває очі на всі ці слова, намагається не звертати уваги, бо не хоче сперечатися з мамою своєї дружини, щоб в родині не було ніяких непорозумінь.
Але час від часу вже відповідає їй – мовляв, не командуйте тут, не маєте права, за світло я сам плачу, і продукти в холодильнику теж мої, маю право їсти що хочу і коли хочу, не шкодуйте мені нічого, я заробив собі на хліб. Я теж тут господар.
Валентина після цих слів дуже ображається, і скаржиться своїй доньці на її чоловіка, адже вона господиня у себе в дома. Часто через це у Олега з дружиною виникають непорозуміння через це.
Невже теща права, коли лізе в сім’ю до дітей, хоча живе у себе вдома?
Фото ілюстративне.
