Я ще з початку літа повернулася з дітьми з Німеччини. Якраз закінчилася школа і ми з сином та донькою вирішили в Україну повертатися.
Діти дуже скучили за татом, чоловік теж щасливий та й зрозуміли, що немає більшого щастя ніж жити в себе вдома, що Україна найкраща і нам ніде так добре не буде, не дивлячись ні на що.
Я, звісно, там і виплати отримувала на дітей, і працювала.
Ми мали безкоштовне житло, з продуктами трішки допомагали волонтерські організації, тому я могла якусь копійку і відкласти, тому додому повернулася з 3 тисячами євро.
Дуже раділа, що маю якусь копійку, вирішила витрачати не буду, хай лежить, як то кажуть до кращих часів, адже про чорний день думати не хочеться.
А моя сестра вдома залишилася, хоча я не раз кликала до себе її.
Минув вже п’ятий місяць, як моя сестра зі своїм чоловіком сидять вдвох на дивані, це при тому, що в них є двоє маленьких дітей!
Справа в тому, що чоловіка моєї сестри Наталки скоротили з роботи, так він досі роботу шукає, але щось не виходить у нього.
Всім розповідає, що немає роботи в столиці. Не вантажником же йти каже. Звісно, якісь дрібні підробітки він бере, але на життя сім’ї того зовсім не вистачає, сестрі на елементарних речах доводиться економити.
Моя сестра заміжня вже 5 років. Відразу після весілля Наталя стала мамою, а рік тому і друге дитятко у неї з’явилося, плавно перекочували з одного декрету в другий декрет, і зараз сидить вдома вже з двома дітьми.
Чоловік її до останнього часу з обов’язками годувальника цілком справлявся, до того ж запитів особливих у моєї сестри ніколи не було, особливо: по салонах вона не ходила, обновками себе не часто тішила. та й дорогі речі ніколи вона не бере, нічого зайвого не купувала.
А на просте життя – одягнутися, поїсти, заплатити за комунальні послуги і раз в пару тижнів погуляти в парку з дітьми – їм вистачало.
Саме якраз до того часу, коли чоловік Наталки, потрапив під скорочення.
Звичайно, йому виплатили все, що належить за законом, тому до цих пір їм на життя вистачало.
А зараз, мабуть, гроші у них скінчилися.
От і телефонує мені на днях моя сестра і просить позичити трохи грошей. Каже, вдома вже нічого їсти немає, а потрібно хоча б суміш молочну дитині купити малюкові, і їжу старшій.
Запитувала вона у мене, чи не можу я позичити їм з чоловіком трохи грошей, вони віддадуть згодом.
Відносини у нас останнім часом були не найкращі, але те, що вона звернулася по допомогу до мене, то напевно справи у неї дійсно вже погані.
Напевно напозичали вже всюди, де тільки можна! У подружок, у сусідок, у батьків. Йти по другому колу незручно, ось, шукає нових людей, щоб грошей взяти. Уже й до мене черга дійшла!
Але прихильником «чужого неробства» я бути не хочу. бо се6стра моя в усіх часто гроші просить в борг.
У мене є гроші відкладені, які я привезла, та й чоловік з зароблених трохи відкладено, і суму в декілька тисяч я могла б позичити сестрі, але принципово не збираюся цього робити.
Я їй кажу:
– Наталю, що не жебракувати вам потрібно, а працювати йти! Якщо чоловік твій не може знайти собі роботу і не хоче бути вантажником працювати, йди працюй тоді ти.
А вона мені заявляє, що вона не може, бо з дітьми сидить! Кажу – ну, не можете працювати, ні ти, ні він, сидіть тоді далі на дивані.
Я подрузі своїй поскаржилася на сестру, а вона мені каже:
– Слухай, Тетяно, але якщо там реально діти голодні? На суміш і гречку з кефіром хоча б могла б їм позичити невелику суму грошей. Або, якщо не хочеш грошей давати, хоч продуктів хоча б купила їм.
Діти голодні – так у дітей там батьки є! Дві дорослих здорових людини! Ні, я вважаю, що давати просто так їм не слід.
Зараз я дам, потім мама, там дитячі гроші прийдуть, потім ще хтось розщедриться – так вони і будуть сидіти, чекати, коли її чоловік директором в найкращу фірму запросять.
Чим раніше вони зрозуміють, що треба ворушитися самим, тим краще буде для усіх!
Може сестра й чужим людям гроші повертає, а я два рази їй позичала по 500 гривень, місяць чекала, поки вона віддасть, а потім завжди шкодувала і казала, що може не повертати, хай дітям щось купить.
А нещодавно родичка мені подзвонила, сказала, що я не правильно вчинила і сестра дуже образилася на мене, мовляв, щоб я не думала, що сама від бідності застрахована, бо життя зараз важке і рідні мають одне одному допомагати.
Я дуже розчарована сестрою, що вона пліткує за спиною у мене.
Хіба я не вірно зробила? Як можна позичати гроші людині, яка їх потім не віддає? Навіть, якщо це рідна сестра.
Може їм хтось щось підкаже.
Фото ілюстративне.