Влітку я збиралася з дітьми їхати в Італію. Кликала з собою свою куму.
Справа в тому, що в мене двоє дітей, знайомих немає, важко буде адаптуватися, розібратися з усім і знайти роботу. Тому я добре знала, що вдвох буде легше, адже в Дарини теж двоє діток, і їй спокійніше буде.
Та кума їхати не хотіла, побоялася, мовляв у нас наче більш-менш спокійно поки в містечку, немає чого їхати кудись.
Але я хвилювалася за дітей, тому вирішила поїхати на деякий час, планувала трохи побуду з дітьми, а навесні повернуся додому.
Спочатку ми жили в гуртожитку, тоді так важко було, діти часто хворіли, багато людей в кімнаті, багато документів потрібно було збирати. Не знала мови, нічого.
Загалом ми так прожили два місяці. В мене вже руки опускалися, збиралася їхати додому назад.
Але, несподівано, познайомилася з однією парою італійців похилого віку. Чоловік з дружиною гуляли в парку, я тоді якраз з дітками гуляла. Ми розговорилися.
Сеньйора знала трохи українську мову, адже в неї жіночка з України одна працювала багато років, тому вони трохи вивчили українську мову.
Зараз ця жінка їде додому, родина просить її повертатися і вдома глядіти онуків, адже донька планує виходити скоро на роботу, виходить з декрету.
Сеньйора запропонувала мені працювати в неї. Казала, щоб я була їй за помічницю, вони самотня пара, у них немає дітей і їм сподобалися мої дітки, сказали, що вони готові нас до весни приютити, діти будуть розрадою їм, а я зможу заробити копійку.
Так і домовилися з ними. Я рахую, що мені дуже пощастило, я зараз навіть гроші якісь можу відкласти, щоб додому приїхати не з порожніми кишенями. Сеньйора з чоловіком просять, щоб продукти я не купувала, їжу вони купують самі, а ми з дітьми можемо брати усе, що нам потрібно.
Весь цей час кума мені жодного разу не подзвонила, не поцікавилася, як ми живемо. Я дуже здивувалася, але самій мені не було часу коли дзвонить, не до розмов було.
А тут нещодавно мені дзвонить на днях, вперше за весь час. Стала скаржитися кума Ольга, що світла немає, холодно, з дітьми не комфортно, проситься до мене.
Я була дуже здивована, адже вона не хотіла їхати зі мною, а тепер коли я влаштувалася, то проситься до мене, хоча й не цікавилася навіть моїми справами і моїми дітьми весь цей час.
Я сказала, що подумаю трохи. Поклала телефон, а тепер не знаю, що робити. Нащо мені ще їх проблеми? Чи брати мені до себе куму?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Станіслав нічого від мене не приховував, я знала і про дружину, і про дітей, і про те, що він досі одружений, але вважала це формальністю, принаймі, він сам так казав. Ми зустрічалися три роки, а потім я купила квартиру, і ми почали жити разом. У шлюбі у нас народилася донька, і я не знаю, що чоловік збирається дати нашій дитині, якщо він вже все віддав своїм старшим дітям
- Побувши майже рік за кордоном, сестра повернулася додому на свята. Спочатку говорила, що вже нікуди їхати не збирається, навіть роботу шукала, а потім раптом передумала. Вже перед самим від’їздом прийшла Люба до мене на серйозну розмову, але мій чоловік сказав, щоб я навіть не думала погоджуватися
- Минуло три роки і до мене приїхала колишня свекруха разом із свекром, стали просити мене, щоб я повернулася до чоловіка, бо інакше все може закінчитися дуже недобре. Свекор сказав, що купить нам квартиру, щоб ми жили окремо, і тоді мені не доведеться так багато працювати. Та я не впевнена, чи варто мені зараз погоджуватися на це
- Ще в грудні я пішла до нотаріуса і зробила заповіт, і двом своїм синам про це повідомила – нехай знають, що є документ. Тільки я їм ще не сказала, що спадщину я оформила лише на одного, а другий залишиться без нічого. На це в мене було ряд причин
- Син прийшов до нас і попросив 4 тисячі гривень, а я сказав, що не дам ні копійки. Ситуація мені не подобається, і треба щось змінювати, інакше син ніколи не подорослішає, а дружина вважає, що я вчинив неправильно