В Італії я 8 років, поїхала в 52, а зараз мені 60, хоча всі відмічають, що виглядаю я молодшою за свій вік. Вдома у мене залишилося троє дорослих дочок, усі заміжні, живуть добре, так що можна сказати, що діти влаштовані.
Поїхала я на заробітки тому, що втратила роботу, а нову в 50 було знайти непросто. До того ж, моя кума і найкраща подруга Марія вже років 12 до того жила в Італії і постійно мене до себе кликала. Марія таку хату в селі побудувала, що навіть у найбільших багатіїв такої не було, і цим кума дуже пишалася.
Я з чоловіком розлучилася давно, дівчата мої вийшли заміж і розбіглися, а я залишилася жити в старій батьківській хаті. От Марія мені і запропонувала їхати заробляти – і собі на житло, і дівчатам моїм на квартири, особливо молодшій, яка з свекрухою живе, їй найважче.
Першу квартиру я купила через чотири роки, відразу оформила її на молодшу доньку, старші дочки не мали нічого проти, бо жили відносно краще ніж Тетянка.
Минуло ще чотири роки, і влітку я купила ще одну квартиру, але тепер оформила її на себе. Ця квартира і стала каменем спотикання у нашій родині, бо і старша, і середня дочка думали, що це житло дістанеться комусь з них.
Першою прийшла скаржитися старша Надія, вони з чоловіком живуть у трикімнатній квартирі, мають лише одну дочку, щоправда, житло дошлюбне і належить зятю. Надя почала мені говорити, що вона незахищена, в разі розлучення залишається без нічого.
Потім прибігла і середня, Світлана, у неї подібна історія, їм свекри на весілля подарували ключі від нового будинку – заходь, живи і радій. Але записаний будинок на батька чоловіка. Особисто я не бачу в цьому проблеми, зять у них єдиний син, то ж зрозуміло, що все і так дістанеться йому.
Тому я і повважала, що дві старші мої дочки забезпечені, я і їм з часом допоможу, як Бог дасть здоров’я ще попрацювати і щось заробити, але поки заробленими грошима я вирішила розпорядитися саме так. У Тетянки, я вважаю, була найгірша ситуація, вони з чоловіком і двома дітьми жили з сватами у двокімнатній квартирі, тому я і вирішила їй першій допомогти.
Дві старші дочки перестали зі мною говорити через цю квартиру. Я її оформила на себе, закрила на ключ і повернулася в Італію. Добре, що хоч тут у мене є Марія, кума мене дуже заспокоює, каже, щоб я не звертала уваги, бо ще ні одна заробітчанка дітям не вгодила, тому треба насамперед думати про себе. А мені досі прикро, що я зробила не так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
