Якось я приїхала до своєї мами в село. Це було влітку.
Бачу, а сусідські діти бігають в такому старенькому одязі, я раніше ніколи на них не звертала такої уваги. А це почула гамір у них на подвір’ї, а там четверо дітей. Одне дитя бігає з цукеркою, а всі решта – за ним. просять цукерку. Дитина швидко розмотала її і з’їла, інші образилися, очі вологі.
Я посміхнулася і сказала, біжіть собі ще цукерки візьміть, а вони сказали, що цукерок в них більше немає, була лише одна, мама сказала поділитися. Мені шкода їх стало, я винесла і пригостила їх цукерками.
Мама тоді стала розповідати, що сусіда звільнили з роботи, зараз їм непросто живеться, лише на дитячі гроші живуть. Батько роботу шукає, але в селі знайти її непросто, лише сезонні підробітки.
У мене двоє діток, тому, коли я приїхала додому – назбирала багато речей та іграшок, взяла речі у знайомих. Все почистила, гарно випрала і, коли наступного разу поїхала до мами в село, привезла тим дітям і одягу і іграшок цілий багажник. Покликала їх маму мішків 3 виклала в них на подвір’ї. Жінка не могла надякуватися мені, сказала, що тепер дітям роками буде що одягти і в школу в чому ходити. А я в душі раділа, що змогла їм допомогти. Дістала купу солодощів, печива і фруктів.
Додому я їхала з такою легкою душею, на серці було радісно, що зробила добру справу.
А минулих вихідних їздила до мами, дивлюся, а ті діти, як ходили в потертих речах так і ходять. А в центрі села біля магазину бачу мама йде з дітьми в моїх речах. Я запитала де вона їх взяла, а та розповіла, що моя сусідка їх за копійки людям в селі продавала.
Більше я з сусідкою не спілкуюся, не розумію, для чого так робити було. Вона ж не багато заробила на тих речах, поки власні діти не мають що одягнути. Зараз осінь, холодно, а вони в футболках ходять. Я думала курточок їм привезти. Але марно, виходить.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.