fbpx
Життєві історії
Влітку я купив своєму синові новенький велосипед, дружина довго після того не розмовляла зі мною. У Тетяни є старший син від першого шлюбу і вона вважає, що я маю теж його забезпечувати. Я його годую, виховую, купую йому одяг, але у нього є рідний батько, нехай він робить йому дорогі подарунки

Свою дружину я зустрів, коли їй було вже 35 років, не зовсім молода жінка вона вже була на той час, тому мене зовсім не здивувала наявність у неї дитини від першого шлюбу.

Ніколи раніше не вважав це проблемою. Діти зовсім не винні в тому, що батьки не зуміли зберегти шлюб у свій час. Це я до того говорю все, що спочатку мене все влаштовувало і я, як міг, добре ставився до сина дружини від першого шлюбу, намагався стати для нього хорошим батьком. Хлопцю на той час, як я прийшов в їх сім’ю, було вже 14 років і це виявилося не так просто, як я собі уявляв.

Коли дружина мені повідомила про те, що вона чекає дитину, я дуже зрадів, що стану скоро батьком. Як не крути, а власна дитина – це зовсім інша справа, це щось рідненьке, це частинка тебе. Тільки взявши його перший раз на руки, я зрозумів, що таке батьківські почуття і яка відповідальність тепер лежить на мені за своє маленьке дитя. З сином дружини я нічого подібного не відчував ніколи. Хоч і жили ми в одній квартирі, але близькими так і не стали ніколи. У нього є свій батько, з яким він підтримує відносини, а я так і залишився просто дядьком або чоловіком мами.

Звичайно, весь свій вільний час я став проводити зі своїм рідним сином і це стало дуже не подобатися моїй дружині Тетяні. Вона раз у раз намагається знайти мені заняття зі своїм старшим сином, щоб нас зблизити. То в магазин за покупками відправляє лише нас удвох, то попросила навчити його ловити рибу, то на шкільні змагання мене записала, ну і все в цьому роді.

Якщо говорити щиро, то Тетяну теж можна зрозуміти, адже вона розуміє, що старшому синові потрібен чоловічий авторитет, адже рідний тато не так часто дає про себе знати, як хотілося б. Я ж, як не намагаюся налагодити з ним відносини, але нічого з цього доброго не виходить. Ну, немає у мене до нього особливої ​​прихильності і тієї щирої любові, яку я відчуваю до свого рідного сина. Нормально ставлюся до дитини Тетяни, та й все. Він уже практично доросла людина і як до нього знайти підхід, розуму не прикладу, та й не розумію навіщо. Скоро він піде вчитися далі, і ми будемо бачитися не так вже й часто. Не думаю, що я дійсно важлива дитина в його житті.

Днями купив своєму синові новенький велосипед, так цілий вечір слухав від Тетяни про те, яка я не справедлива людина. Річ у тім, старший давно мріє про нього, а я навіть не запитав, перед тим як робити такі покупки. Я начебто, як і не повинен це робити.

Хіба я не можу забезпечити всім необхідним свого сина. У сина Тетяни є свій рідний батько, йому є кому дарувати такі подарунки, і я не зобов’язаний питати ні в кого дозволу на те, щоб купити щось своїй власній дитині, коли маю змогу це зробити, а тим більше схвалення. Я маю право сам вирішувати, що мені робити і як.

Тетяна не розмовляла зі мною пару днів через те, що я так по-різному ставлюся до її дітей. Тільки жінки можуть ображатися через дрібниці так довго. Можливо, я, звичайно, в чомусь не правий, але любити чужу дитину, як свою власну, я не можу і крапка. Та й не зобов’язаний, якщо вже так пішло, я нікому нічого. Як це правильно пояснити своїй дружині, щоб вона зрозуміла нарешті.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook