fbpx
Життєві історії
Влітку наша мама була в стаціонарі. Брат з дружиною повернулися з-за кордону в Україну, але поїхали на море, бо їм треба відпочити. До мами щодня ходив лише я, а Олег за два тижні лише раз подзвонив. Брат зараз дуже багата людина, але відвернувся від батьків на старості років

У моїх тата й мами є двоє дітей: я і мій старший брат.

Олег був всі молоді роки турботливим та хорошим сином. Все дитинство ми з братом допомагали нашим батькам в усьому, адже жили в селі, а тут роботи завжди багато. Тато з мамою мали гарний шматок городу, велике господарство, а щонеділі ми усі разом їздили на базар і продавали всю домашню продукцію і мати хорошу додаткову копійку.

Батьки нас обох дуже любили, до обох ставилися, тому, вторгувавши грошей за товар, купували нам багато смаколиків, цукерок і ми задоволені та щасливі всі разом поверталися додому, так проходили усі наші вихідні.

Наша сім’я вважалася взірцевою, в селі люди лише хороші речі про нас говорили. Мої батьки дуже порядні та добрі люди, тому всі сусіди зверталися до нас завжди і в усьому, а тато ніколи не відмовляв. Наш батько був дуже розумною і освіченою людино, його навіть просили стати головою селищної ради, але тато того не любив, він обрав фермерство, любив працювати біля землі, а ми з мамою в усьому йому допомагали.

З братом ми росли, можна сказати, в добрі, дякуючи нелегкій та повсякденній праці нашим татові і мамі.

Потім брат поїхав навчатися в місто, щоб отримати вищу освіту в хорошому навчальному закладі. Вчився Олег добре, а тато щотижня з мамою возили йому продукти та гроші, так що й брат і в місті жодних проблем ні з чим не мав.

Потім Олегу випала хороша нагода поїхати за кордон: з інституту на літо брали молодих студентів збирати полуницю за кордон. Батьки звичайно і тут доклали чималу суму грошей, щоб він поїхав у Англію, адже брат дуже мріяв про це і просив допомоги та підтримки в тата.

Я добре пам’ятаю ті дні, коли Олег поїхав, батьки дуже сумувати, а особливо мама, адже тоді йому було 19 років. Він ніколи не був так далеко від дому: вона думала де він там, що робить, що їсть, де спить.

З часом Олег телефонував до нас все рідше, а коли всі студенти повернулися додому, брат сказав, що залишиться там. Олег пояснив, що в Україну він повертатися не хоче, йому сподобалося жити в Англії, там дуже гарний рівень життя, а для молоді багато різних перспектив, тому його чекати не варто.

Якби хтось бачив тоді мою маму, як вона хвилювалася, просила сина одуматися, повернутися додому, адже у нього немає грошей для життя за кордоном, він ще юний для самостійного життя, просила приїхати додому і далі навчатися. Але Олег не слухав. Тоді мама наша вперше занедужала, ці хвилювання дуже на неї вплинули, і це відчутно, на жаль, по сьогоднішній день. Ті часи не минули безслідно.

Минав час, Олег влаштувався на добру роботу, знайшов там людей з України, які вже дуже добре влаштувалися. Він до роботи був не ледачий, тому його помітили відразу. Справи у нього йшли в гору, багатів брат якось стрімко.

Тим часом ми жили своїм життям, я теж поїхав навчатися у Вінницю, жив у наших родичів, вони мені виділили одну маленьку кімнатку, хоча мені не дуже зручно було там, батьки теж допомагали мені, як могли. Хоча мама того здоров’я, як раніше, вже не мала, в очах її був сум постійно.

А тим часом Олег заробляв гарні дуже гроші, купив дорогий автомобіль і одного разу, коли зателефонував батькам, сказав, що зустрів дівчину з України, щоб вони чекали їх додому, вона буде їм на невістку.

Наші батьки зіграли гарне весілля Олегу з невісткою. Хоча у брата було багато грошей, але мама з татом вважали своїм обов’язком одружити сині в зробити шикарне весілля, щоб невістці і її родині, а вони теж усі живуть в Україні, все сподобалося. Батьки багато грошей витратили на це святкування. А коли зіграли весілля, Олег з дружиною знову зібралися і поїхали за кордон.

Тепер, поки минуло чимало років, у брата є дуже там чималі кошти, він отримав там громадянство, має троє дітей приїжджати став частіше. Але що він, що його дружина такі якісь нерідні нам. Якесь тепло від них не відчувається зовсім, вони не цікавляться батьками ніколи, наша рідня їм стала чужою.

В Англії зовсім інше життя, вони там живуть добре, ніяких проблем і негараздів не мають, у нас їм не цікаво, не встигнуть приїхати і біжать з хати.

А минулого літа наша мама лежала в стаціонарі, Олег з дружиною були в цей час в Україні, але жили в тещі, а потім поїхали на море відпочивати. Мамі брат за 2 тижні в стаціонарі зателефонував лише один раз. Жодного разу ні він, ні його дружина не навідалися до неї.

У мого брата зараз свій бізнес за кордоном, він має великі гроші, живе дуже заможно, але я розумію, що батькам він допомагати не буде, і доглядати тата й маму теж буду я. В душі у мене є образа на Олега, але не за себе, за батьків. Я розумію добре тепер, що крім мене маму з татом ніхто не догляне, в стаціонарі, коли вона була, лише я до неї щодня їздив, в той час, як брат був в Україні, але поїхав на море, бо їм потрібно було, бачте, відпочити. Мені образливо за тата, а особливо, маму. Вони стільки добра зробили для нас, виховували хорошими людьми. А брат має зараз такі статки, а відвернувся від них на старості років. Я не розумію чому.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page