Мені зараз 49 років, все життя мені доводилося розраховувати на себе, а зараз в моєму житті з’явилася людина, яка готова про мене піклуватися, а я не знаю, чи варто мені виходити заміж.
Моє життя було непростим. Я народилася в селі, у моїх батьків не було особливих статків, то ж допомогти мені вони не могли нічим.
Після школи я поїхала вчитися в місто, там зустріла свого майбутнього чоловіка.
Ми одружилися, але у нас не було свого житла, тому перший час ми жили на знімній квартирі.
А потім нам вдалося купити однокімнатну квартиру, в якій я досі живу.
Чоловіка мого не стало, коли доньці було 10 років. Відтоді я її ростила сама.
Про заміжжя я не думала, бо просто не було на це часу, я тоді працювала на 2-х роботах, щоб забезпечити нас з донькою.
Півтора роки тому дочка вийшла заміж, сваха купила молодятам квартиру, так що житлом вони забезпечені.
А я залишилася сама в своїй квартирі.
Влітку минулого року я поїхала на курорт в Трускавець, і там зустріла Василя.
Спочатку ми з ним просто спілкувалися, бо знайшли багато спільних тем.
Коли повернулися додому, наше спілкування не припинилося, ми щодня довго говорили по телефону.
Василю 50 років, одруженим він ще не був, живе в селі разом з своєю мамою, якій 70 років.
На Різдво я їздила до них в гості, Василь мене запросив.
Живуть вони у гарному, доглянутому будинку, мають велику господарку, в селі їх знають і поважають.
Тепер Василь пропонує мені виходити за нього заміж, і переїжджати до нього в село, а мою квартиру він пропонує здавати.
Зараз я розгубилася, сказала, що мені треба подумати.
З однієї сторони, Василь – дуже хороша людина, і між нами є справжні почуття, та й нам обом вже набридла самотність.
А з іншої – чи зможу я жити в селі, з його мамою, і з усією роботою, яку мені доведеться виконувати?
У них є 50 соток городу, корова, свиня, кури, я просто не впевнена, чи впораюся.
То ж чи варто мені в майже 50 років починати нове життя?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
