Моя свекруха не перестає мене дивувати – нещодавно вона оголосила, що виходить заміж, уже втретє. Переконує нас, що цього разу уже назавжди. Від першого чоловіка вона сама пішла, вийшла вдруге заміж, народила двох доньок, але чоловік від неї втік, хоча і допомагав сім’ї до повноліття дочок. Зараз сестри чоловіка студентки, поки, не мають змоги допомогти матері. Тому єдиний, на кого може сподіватися свекруха, це її старший син, тобто мій чоловік.
«Ти у мене одна надія і опора!», – постійно повторює свекруха моєму чоловікові. Він відмінний фахівець у великій компанії, який добре заробляє. Йому вже тридцять років роки, свекрусі п’ятдесят, і, ніби, він зобов’язаний був допомагати матусі, незважаючи на те, що в своїй сім’ї у її сина теж є обов’язки: двоє наших дітей. Але, хочеш – не хочеш, а мамі доводилося допомагати. Зрозуміло було б, якби це була потреба: їсти нічого, а так і на ремонти для неї витрачалися, і шубку їй син купив. І техніку, і новий телефон, щоб перед подругами похвалитися.
А тепер свекруха впевнена, що закохалася. Наречений свекрухи – чоловік, її ровесник з дивним минулим. Двічі одружувався, діти є там і сям, переховувався від аліментів. Загалом, так собі наречений. Але свекруха його виправдовує – мовляв, навіщо згадувати минуле, зараз він хороший і стане мені чоловіком на все життя. Може, ми б нічого і не мали проти, якби свекруха не захотіла зробити бенкет на весь світ – весілля на сотню осіб, від рідні до далеких знайомих, щоб гуляли всі! Планують весілля на вересень.
Я її не розумію, навіщо їй в п’ятдесят років весілля? Добре, нехай би шикувала, але вона чомусь вирішила, що основну частину рахунків має оплатити мій чоловік. Я глянула на кошторис весілля і ледь не впала – у нас все було значно простіше.
Я почала обурюватися: які урочистості, яка може бути наречена за 50 років? Навіщо у онуків відбирати на свої забаганки? Ми ж цей відпочинок так чекали, гроші весь рік відкладали. Та свекруха навіть нічого не хоче чути, вважає, що син зобов’язаний їй допомогти: «Не збіднієте, якщо мамі допоможете, вам теж ще щось залишиться. Зате я у вас більше нічого просити не буду – після весілля мене буде забезпечувати мій чоловік!».
Але я щось не впевнена, що він її забезпечувати стане, коли наречена у сина навіть на весілля клянчить. Свекрусі все одно, що з неї уже всі навколо сміються! Вона каже: «Сміються – не плачуть! Подивимося, що вони будуть говорити, коли прийдуть на наше весілля. Вони ж всі заздрити будуть».
Виходить, свекруха все це затіяла, щоб втерти носа своїм родичам і знайомим. Але чому за рахунок мого чоловіка? Одним словом, вона так наполягла на чоловіка, що він віддав їй наші гроші, які ми відкладали на відпустку, мовляв, все одно через світові проблем нікуди не поїдемо. А я знаю, що справа тут тільки в примхах його матусі.
Мені все це дуже не подобається, хоч і мої батьки за свекруху заступаються, кажуть, що потрібно допомогти. А я так не вважаю, адже невже це нормально, після 50 років влаштовувати собі шикарне весілля.
Фото ілюстративне – ravishly.
