Чоловік все не так зрозумів.
Віталій довіряв дружині на всі 100%. Він знав, що ніякого потаємного життя вона не веде. І тому навіть не думав її перевіряти, коли вона їздила у відрядження. Не допитуватися у подруг про її життя. Здавалося, що дружина довіряла йому цілковито. Тому в їхньому шлюбі панував такий потрібний спокій. Адже життя навколо і так було бурхливим. За матеріалами
Але одного разу Віталій не міг знайти ключі від пивниці. Там у нього були різні інструменти. Йому якраз дуже потрібно було терміново полагодити велосипед, щоб поїхати в інше село – за новими саджанцями винограду.
Дружина була в той час на роботі. Адже вона була більш кмітлива. Напевно, вже давно розшукала б той нещасний ключ.
Раптом погляд Віталія впав на найнижчу шухляду в тумбочці. Вона була на замочку. Маленька колодиця так приваблювала погляд, що Віталій забув уже зовсім про все на світі – і про свій велосипед, і про пивницю, і про саджанці.
Чому це дружина має щось від нього приховувати? Що там? Золото? Але він сам їй купував прикраси. Гроші? Але ж він ніколи не відмовляв їй, якщо вона просила гроші. То що там може бути таке таємниче? Ця думка все більше бентежила чоловіка.
Раптом Віталій посміхнувся сам собі. Бiдна жінка зовсім не знає, що її чоловік – майстер на всі руки. Що йому варта просто зараз відкрити таку от просту, невигадливу колодицю, а потім знову її закрити – без якогось там ключа?
Тож уже за хвилин десять Віталій відкрив замок. Рипнула шухляда. А всередині він побачив багато фото. На всіх була його дружина. Але не одна. А разом ще з якимось незнайомим молодим і гарним чоловіком. На одному фото той незнайомець ніжно цілував його дружину в щоку, на іншому – обіймав. А ще на іншому – вони просто обоє щасливо усміхалися.
– Так щасливо можуть сміятися тільки закохані! – подумав Віталій. – Так он воно як! Вона знайшла собі молодого коханця. І жодного разу не викликала підозри. Так от чим вона займається у тих своїх так званих відрядженнях.
Звичайно, після цього вже й мови не могло бути ні про які там саджанці. Коли все ж таки з роботи прийшла дружина, в хаті відбувся грандіозний скандал. І це після двох десятків років подружнього життя. Віталій зібрав речі і сказав, що подає на розлучення. А жінка тільки плакала. Нічого не заперечувала. Але й ніяк не хотіла визнавати свою провину.
– Вона завжди була такою впертою! – подумав Віталій, але з такою великою ненавистю, на яку тільки був здатен. Йому було б легше, коли б дружина кpuчала, намагалася виправдатися. Може… Може, він би її простив.
Але й Віталій був дуже великим впертюхом. Він не хотів більше спілкуватися з жінкою. Невдовзі ще й одружився, щоб уже раз і назавжди відрізати від себе минулого життя. Хоча особисте життя в нього й не складалося, але повертатися до колишньої дружини Віталій все ж таки більше не хотів. Врешті його другий шлюб теж розвалився – всього за два роки.
Якось на 1 вересня він приїхав до міста, де жила його перша дружина. Віталій ніяк не міг знайти приводу, щоб побачити її. А це був ніби й дуже людяний привід – відвідати місця спочинку родичів. А заодно щось дізнатися про неї. Адже в цей час сюди приходить багато людей. І у всіх такий настрій, який спонукає до відвертості.
Та раптом він побачив дружину. За деревами вона його й не помітила. А якщо б і помітила, могла подумати, що це їй просто здалося. Адже вона зовсім не сподівалася зустріти його в такому місці. А Віталій зрозумів, що може розглядати дружину скільки завгодно, тому він зараз дуже жадібно вбирав у себе кожну рису її обличчя.
Обличчя дружини стало суворішим, різкішим – це він помітив одразу ж, як її побачив тут. Здається, на вустах назавжди застигла якась гірка усмішка. Але вона все ще виглядала вродливою і гордою.
Але раптом Віталій зрозумів, що вона не одна. Вона з цим… молодим жевжиком, якого він тоді бачив на фото. І він тримав її за руку. Яке нахабство! Безсоромниця! Отут, на людях, у такі хвилини! Зовсім з глузду з’їхала, чи що? І що дивно – ніхто ж у її бік з осудом не дивиться. І що це коїться на білому світі?
Серце Віталія стало калатати від гніву – як дзвін. Здавалося, всі чують, як зараз стугонить його бідне серце. Але люди були зайняті своїми справами – прибирали, поправляли квіти, тихо перемовлялися. Поруч із ним теж було багато людей.
Він набрався відваги і спитав, що це за молодий чоловік прийшов разом з Наталею.
– А, та це її син. Чоловікові вона не призналася, що має сина. А коли він дізнався, то кинув її. Його бабуся виховала. Гарний хлопець. Вже економічний закінчив. Слава Богу, що має сина. Він матір дуже підтримує! – розповідь жінки, яка прийшла до свого брата і зараз палила свічки, була дуже спокійною.
– Отже, син! – ця думка вжалила Віталія, як оса.
І він став згадувати роки шлюбного життя. В них не було дітей. І дружина часто говорила саме на цю бoлючу тему.
– А що, коли б ми взяли на виховання якусь дитину? – часто питала вона.
– Не потерплю я чужих дітей! – завжди запалювався він – і жінка швидко переводила розмову на іншу тему.
І чому він жодного разу не помітив біль в її очах? І чому не здогадався, що вона їздить до сина. Що гроші, які вона випрошувала в нього так часто, йшли не на золоті цяцьки, не на дорогі салони, а на сина. Який він був сліпий!
І аж тепер Віталій зрозумів, чому вони ніколи не їхали до матері дружини – тільки вона дуже зрідка навідувалася до них.
Віталій більше не зміг підвести погляду на дружину. Її погляд міг його зараз ошпарити. Він непомітно зник з місця спочинку. Але повернутися до дружини так і не наважився. Тільки одного разу надіслав листівку – з Новим роком. І до привітань дописав – він уже все знає, розуміє її і просить прощення. Але відповіді чи якось звістки від колишньої дружини так і не дочекався.
Автор Марія КУЦИН.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
