Люба і Віра завжди знаходили привід, щоб посперечатися. Віра була старшою за Любу всього на один рік, але на правах старшої сестри завжди повчала молодшу. Любі це не подобалося. Вірі завжди здавалося, що батьки більше любові і уваги приділяють молодшій сестрі. Але дівчата виросли і кожна пішла своєю дорогою. Люба в інститут поступати не стала. Закінчила профтехучилище і почала працювати перукарем.
Наполеглива Віра поступила в інститут на економічний факультет, стала бухгалтером у великій фірмі. Залишилася в місті і невдовзі дуже вдало вийшла заміж. Життя у неї почалося стелитися різнобарвним килимком. У Віри було все. Єдине, що засмучувало жінку, у неї не було дітей. Що вона вже не робила, куди тільки не зверталася – нічого не допомагало.
До батьків вона майже не приїжджала, оскільки вважала, що якщо все залишилося Любі, то нехай вона їх і доглядає. Люба заздрила сестрі, вважала, що якщо їй так пощастило, то вона могла б трохи поділитися з рідними. Та Віра практично перестала з ріднею спілкуватися, не те, щоб допомагати. Мати тішилася за доньку, а Люба з кожним днем все більше заздрила сестрі.
Але одного разу з Вірою сталася біда – вона потрапила в лікарню і потребувала, щоб хтось з рідних її доглянув. Тоді Сергій, чоловік Віри, вперше згадав про родичів і зателефонував Любі, пообіцявши за допомогу винагороду. Люба погодилася доглядати за сестрою. Весь день була біля неї в лікарні, а вечором йшла ночувати додому до Віри. Залишалася там наодинці з її чоловіком.
Люба цього не планувала, але так вийшло. Приїхавши додому через кілька тижнів вона зрозуміла, що чекає дитину. Хто батько дитини, вона вирішила це тримати в таємниці.
Віра вийшла з лікарні, життя з Сергієм почало налагоджуватися. Але все частіше жінка помічала, що чоловік від неї віддаляється. Став холодним і наче чужим. А ще більше Віру здивувало, коли Сергій сам запропонував допомагати сестрі і батькам Віри. І хоч причина такої щедрості їй була невідома, вона раділа, що зможе допомогти стареньким батькам.
Так тривало кілька років. У Люби народився син. Сергій відносився до нього, наче рідний батько – купував йому абсолютно все. Віра пояснювала таку прив’язаність тим, що чоловік страждає від того, що вона не може народити йому дитину. Якби вона знала, як вона помилялася…
Все з’ясувалося випадково. У хлопчика мав бути день народження. Віра ретельно підбирала подарунки для племінника. Але якось вона випадково заглянула на екран смартфону чоловіка. Висвітилася його переписка з Любою. Слова “Син на тебе чекає” – дуже зацікавили Віру. Прочитавши все листування, жінка мало не зомліла – її племінник, син її чоловіка.
У голові Віри крутилося безліч питань. Як він міг? Як посміла сестра забрати в неї чоловіка? Чому вона досі не помічала цього?
Але головним питанням залишалося питання: – Що тепер робити? Мовчати і далі жити, як жили, чи змусити їх зізнатися в усьому і віддати дитині батька?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
