Віра Петрівна зі своїм чоловіком – люди досить прості, жили завжди скромно, великих достатків не мали, але все життя вони важко і багато працюють та змогли накопичити певну суму синові на хороший старт в житті, щоб йому жилося легше, ніж їм у своїй молодості, адже їм то, на жаль, не було кому допомогти.
З огляду на все те, що у Микола теж щось там накопичено, цілком ймовірно, що житло вони зможуть купити й без кредиту. По крайній мірі, на невеличку однокімнатну квартиру грошей повинно вистачити.
– Спочатку ми хотіли до весілля квартиру хорошу купити, ну, зі зрозумілих для всіх причин! – зізнається Віра Петрівна. – Оформити її на Миколу, а на весіллі піднести у подарунок молодим ключі вже від неї, мовляв живіть, радійте та багатійте собі. А потім чоловік сказав – варто, мовляв, поговорити з майбутньою свахою, можливо, вона теж захоче вкластися у цю квартиру для наших дітей, адже вона теж має бути зацікавлена, щоб в них власне житло було. Тоді двокімнатну відразу купимо їм на двох, це буде вирішенням питання надовго, багато років діти й думати не будуть де взяти гроші на своє житло. І запросили ми Антоніну з її мамою до нас на дачу – ніби як заручини відсвяткувати, а самі вирішили з чоловіком, що маємо з ними обома серйозно поговорити про все, особливо, про житлове питання.
Віра Петрівна дуже добре знала, що мати Антоніни, її майбутня сваха, розлучилася сім або вісім років тому.
Ніна Андріївна все життя в шлюбі не працювала, чоловік забезпечував сім’ю, а вона усі домашні справи взяла на себе, тому після розлучення їй довелося дуже непросто.
Але потім знайомі допомогли їй влаштуватися у велику компанію на дуже хорошу посаду, вона там добре себе зарекомендувала, вона там успішно працює донині.
Працює Ніна Андріївна на свої роботі і зараз дуже сумлінно, і в компанії на хорошому рахунку. Час від часу начальство дає їй можливість підробити за окрему плату, а жінка ніколи не відмовляється і береться за всю роботу, яку їй доручають.
Мама Антоніни бере участь й в генеральних прибираннях офісу, і в інвентаризації на складі, може і прибиральницю замінити при потребі, і каву чи чай подати начальству вищому, і документи допомогти кудись віднести.
– Антоніна розповідала, що мама непогано заробляла, цілком достатньо для двох! – розповідає Віра Петрівна. – Батьки розлучилися, коли вона вже була повнолітньою, так що мама ростила її одна. Виростила, на ноги поставила, зараз, звичайно, Антоніна вже допомагає в міру можливості і мамі своїй. Живуть вони удвох в невеличкій двокімнатній квартирі. Чоловік каже – ну, удвох працюють, напевно якісь накопичення у них є, перш ніж щось купувати синові, потрібно обговорити питання, порадитися, так сказати, з нашими майбутніми родичами.
Ніна Андріївна із задоволенням погодилася приїхати до своїх сватів на дачу – познайомитися і поговорити про весілля.
Жінкою вона виявилася простою та досить приємною в спілкуванні. Проте, є і деякі деталі, які здивували Віру Петрівну.
– Вони, виявляється, з Антоніною в орендованій квартирі живуть! – розповідає здивовано Віра Петрівна. – Ця двокімнатна квартира – вона не їх, виходить, вони платять за неї оренду. Сваха платить за оренду, ніяких заощаджень у неї, звичайно, немає – тим більше, таких, щоб дочці своїй допомогти купити квартиру. Вона й собі її не купила! І не купить вже, швидше за все, адже ціни тепер просто космос, одній жінці не потягнути це все. Каже, зараз Антоніна з’їде, я собі однокімнатну квартиру дешевше орендуватиму. Сина питаю – ти знав про це? Знав, каже, а що це змінює? Я йому – ну як, тобі доведеться в додачу до нареченої взяти і її маму, ти готовий?
Микола, звісно, зараз навіть не думає про те, що це взагалі серйозна така проблема: у матері його нареченої немає свого житла.
– Я синові сказала – кажу, вже зараз підготуйся до того, що таки рано чи пізно настане момент, коли вона прийде до вас з валізою, адже старість наближається швидко, ти й не помітиш цього. У однокімнатну, так, тому що на двокімнатну квартиру ми не назбираємо. Він на мої слова не особливо й зважає – мовляв, мама, не говори такого, ніякої проблеми я тут не бачу. Чого це Ніна Андріївна до нас жити прийде? Їй зараз 57 років тільки виповнилося, вона молода ще зовсім жінка, активна, вона ж не бабуся старенька. У неї робота є своя і зарплата непогана. Я кажу, ну зараз робота і зарплата, так. І сили є. А що буде через п’ять, десять років? Стажу вона не має, особливо, грошей теж, настане момент, коли вона не зможе більше сама платити оренду за квартиру, і що тоді?
Своїх квадратних метрів у власності у Віри Петрівни дійсно немає – квартира її батьків, з якої вона колись вийшла заміж, давно поділена братами.
– Ще й за пропискою прийде до дочки! – журиться Віра Петрівна. – І дочка не відмовить, звичайно, пропише свою маму у себе. А куди вона подінеться? Що тут ще можна буде вдіяти?
– Ой, мамо, ти якісь складаєш нереальні казки! – каже син. – Ще нічого не сталося, ніхто нікуди з валізами не прийшов і нічого в тебе не попросив, а ти вже намудрила такого, що й не вкладається ніде. Заспокойся! Давай проблеми вирішувати в міру надходження! І не вигадуй нічого.
Але Віра Петрівна дуже хвилюється і щиро задумується вже зараз про те, де ж буде жити сваха на старості років і, як, напевно, кожна мати на її місці, не хоче щоб вона жила з її сином і невісткою, тим паче в квартирі, яку вони за останні гроші купили і які їм дуже важко далися.
Та чи варто перейматися вже зараз свахою? Чи дійсно діти потім будуть мати з нею проблеми, коли в неї немає свого житла і заощаджень не вдається відкласти, бо оренда з’їдає геть усе?
Фото ілюстративне.
