fbpx
Життєві історії
Віра шукала на полиці гроші, і випадково натрапила на конверт, підписаний жіночою рукою. Лист було адресовано Артемові. Увечері зателефонував Артем, і в розмові Віра, ніби між іншим, сказала: «Швидше приїжджай, є нетелефонна розмова»

Віра шукала на полиці гроші, і випадково натрапила на конверт, підписаний жіночою рукою. Лист було адресовано Артемові. Увечері зателефонував Артем, і в розмові Віра, ніби між іншим, сказала: «Швидше приїжджай, є нетелефонна розмова»

Віра варила борщ, коли в двері подзвонили. Вона відчинила і побачила на порозі Олега з букетом червоних троянд. Він привітався, зайшов і простягнув квіти: За матеріалами

– Це тобі.

– Дякую, – відповіла Віра, ніяковіючи.

– А де Лесик? — спитав гість.

– У мами, скоро приведуть.

– Віро, мені треба з тобою поговорити.

– То проходь, чого ж ти стоїш? – запросила Віра.

Читайте також: Після того вечора Оксана із заробітчанки перетворилася на господиню і дружину німецького багатія. Та щастя тривало не довго, Оксана таки повернулася в Україну – розбuта і змyчена

У кімнаті Олег почекав, поки Віра поставила у вазу квіти, а тоді підійшов і взяв її руки в свої долоні, заглянув у сірі, підведені чорним очі і мовив:

– Твоя душа — як підсніжник.

– А твоя — як смітник, — віджартувалася жінка. – Але ти не хвилюйся, на смітнику теж хороші речі трапляються.

– Віро, ти подобаєшся мені, давно подобаєшся, навіть більше…

– Припини, — виpвала свої руки Віра, – ти ж знаєш, що в мене Артем.

– Я хочу, щоб ти була щаслива.

– Що за бридню ти несеш?

– Віро, розкрий очі, твій Артем уже давно не твій.

– І це говориш мені ти, його друг?

– Ти думаєш, він зараз де, у відрядженні?

– У Харкові, де ж іще?

– Так, у Харкові, але не у відрядженні, він узяв за свій рахунок.

– Ти брешеш, зухвало брешеш!

– Віро, подивись навкруги, як жінки живуть: півміста ходить молодих і красивих, і всі вони очима в моїй іномарці.

– Іди геть з моїх очей! – крикнула Віра, ледь стримуючи сльoзи.

Вирядивши гостя, Віра відразу ж захотіла зателефонувати на чоловікову роботу і розпитати про відрядження, але була субота – вихідний. Увечері зателефонував Артем, і в розмові Віра, ніби між іншим, сказала: «Швидше приїжджай, є нетелефонна розмова».

Цілу ніч жінка очей не зімкнула, все аналізувала почуте від Олега. І згадувала першу зустріч з Артемом на вечірці, як він її звaбuв, як вони одружилися і вона, студентка-другокурсниця, наpoдила сина. Як віддала місячну дитину на догляд своїм батькам і продовжила навчатися. Особливо разючим був спогад про одне з новорічних свят, коли Віра поїхала не до дитини, а у вiйськову частину іншого міста, де служив Артем.

… Вранці вона вирішила розвіятися, піти на базар. Якраз наближався день наpoдження сина, треба було підібрати подарунок. Віра підійшла до книжкової полиці і взяла книжку, почала гортати, шукаючи відкладені на подарунок гроші. Грошей не було. Віра подумала, що забула, куди саме їх поклала, і почала перегортати другу книжку, потім третю.

Так і натрапила на конверт, підписаний жіночою рукою. Лист було адресовано Артемові до запитання. Віра знала, що чужі листи читати не можна, але не втрималася і витягла з конверта два списаних аркуші. Спочатку читала швидко, прагнучи одразу уловити зміст, потім стала читати повільніше – рядки застрибали перед очима.

… Коли у понеділок вранці приїхав Артем, Віра йому сказала:

– Я все знаю: до кого ти їздив і чому. Але навіщо ти забрав гроші, відкладені для Лесика?!

– Я привіз йому подарунок, – відповів Артем.

– Подаруєш його сам, я не хочу мати з тобою нічого спільного, – мовила Віра й пішла до батьків.

Увечері, забираючи із дитсадка сина, Віра поцiлувала його і спитала:

– Лесику, що тобі подарувати на день наpoдження?

Хлопчик на мить замислився, а потім радісно вигукнув:

– Сестричку!

Віра винувато усмiхнулася.

Автор Антоніна ОСТРОЛУЦЬКА, с. Вишеньки Київської області.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Related Post