Про свого старшого брата Миколу Віра не чула нічого вже багато років.

Відколи він одружився і поїхав в місто, спілкуватися з родичами він перестав.

З своєю нареченою Микола познайомився в інституті, одружилися відразу як закінчили вуз.

В село молода дружина їхати не хотіла, тому спочатку вони знімали квартиру.

А потім Микола кинув роботу в науковому інституті і почав їздити на заробітки. Так захотіла його дружина.

Через кілька років їхня сім’я переїхала в новеньку трикімнатну квартиру, в якій Микола своїми руками зробив ремонт.

Але на своє пишне новосілля вони не покликали ні маму, ні сестру.

Віра знала, що у брата новосілля, тому передала йому з села дві сумки з продуктами, а за останні гроші сукню нову купила, щоб брата перед гостями не осоромити.

Микола зателефонував, подякував, і сказав, що покличе сестру в гості іншим разом. Але іншого разу так і не знайшлося.

Навіть коли Віра їздила в місто у справах, до брата не заходила, бо Микола постійно був на заробітках, а невістка її до себе не запрошувала.

Так і жили – Микола з дружиною і дочкою в місті, а Віра з мамою – в селі.

Коли не стало мами, настали для Віри скрутні часи. Будинок потребував ремонту, але таких грошей у жінки не було.

Після зими почав дуже протікати дах, Віра у відчаї зателефонувала брату, щоб той якось допоміг – чи грошей позичив, чи сам би полагодив.

Але Микола сказав, що гроші їм самим зараз потрібні, бо доньку заміж видають.

Жила Віра тим, що продавала городину та молоко. Влітку торгувала біля дороги грибами та ягодами.

Брат соромився сестри, не кликав її в місто, а вона весь час передавала йому подарунки – те, що сама приготувала чи виростила!

Минуло кілька років, Віра поралася на городі і побачила на їхньому подвір’ї Миколу.

Брат запитав, чи може він якийсь час пожити в неї в селі. Віра дуже здивувалася, але дозволила.

Микола довго мовчав, а потім розповів, що занедужав і на заробітки більше не може їздити.

Донька привела зятя в їхню квартиру, тепер молоді там господарюють. Двійко внуків підростає.

Дружина захотіла розлучення, бо Микола перестав приносити гроші в сім’ю.

Вигнати брата Віра не могла, тому дозволила йому залишитися.

Зараз у них все гаразд, вони почали разом вести господарство, дві корови, четверо свиней, город, а продукти возять в місто на продаж.

Миколі і досі соромно за те, що стільки років він не хотів знатися з сестрою, а вона тепер його так виручила.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.