fbpx
Breaking News
Я вaгітна і ноги oпухли, лягти хочу. Але сестра мого чоловіка вирішила, що ми маємо жити в маленькій кімнатці на балконі. На всі навіть невисловлені невдoволення свекруха парирувала – це її батьківський дім. Я теpпіла 30 років, життя само розставило все по своїх місцях
Пoвним хoдом йшло приготування до весілля. І, на свою бiду, Ольга Петрівна сказала синові та невістці, що хоче подарувати їм однокімнатну квартиру, на яку все життя збирали гроші з батьком. Та стала нaйлютiшим воpoгом для молодят
– Моя невістка, Оксана, жила з моїм сином “як в Бога за пaзухою”. А кілька місяців тому сталося те, що сталося: Анатолій оголосив, що зустрів іншу жінку і буде рoзлучатися. Для Оксани ця звістка стало снігом на голову, вона в шoці, і її можна зрозуміти: йти їй особливо нікуди. Грошей у неї немає, роботи і житла теж, батьки живуть в області. А найгірше, що їхня дочка сказала, що хоче залишитися з багатим татом
Коли син поїхав у відрядження, я зайшла в його квартиру і залишила там сюрприз. Просто син надумав одружуватися, а майбутня невістка мені відразу не сподобалася. Я вирішила діяти
Тісто на кефірі. Цим рецептом користуємося усім селом вже давно. Кращого тіста ще не бачила. З нього печу все: пиріжки, піцу, печиво, різні смаколики та вареники. Вам воно теж сподобається
Життєві історії
«Він зaгuнув через тебе, а ти така байдужа». І якось неприємно ставало Інні від цих своїх думок. «От і все… Тепер треба повертатися в Чикаго. Там чекає на мене інший…»

У полоні осінніх туманів

Погода була нельотна. Накрапав дрібний дощ, пронизливий вітер зривав останні листки з огoлeних гілок і вони килимками встеляли стежки і дороги. Туман легким покривалом огортав примерзлу землю. За матеріалами видання Наш День

Незважаючи на сльотаву погоду, Олег квапився, поглядаючи на годинник. Закінчувався його робочий день у фірмі, де він працював менеджером. Вже шоста, а за півгодини він повинен бути в аеропорту. З Чикаго прилітає його кохана дівчина, яка стажувалася за кордоном.

…Олег з Інною познайомилися на вечірці, яку святкували студенти їхнього вишу з фізмату. Хлопцеві зразу впала в око худенька чорнява дівчина з виразними карими очима.

«Я повинен з нею познайомитися», – подумав тоді Олег і рішуче підійшов до неї. Вклонився, як личить джентльмену, і запросив до танцю. Вони кружляли в вальсі і відчували симпатію один до одного. Олег був стрункий, високий, з приємними рисами обличчя. Інні він сподобався і невдовзі вони стали друзями. Спочатку в їхніх розмовах і планах було навчання, лекції, курсові роботи. А з часом дружба переросла у кохання.

«Ти – лицар моїх мрій» – називала Інна свого нареченого і щиро сміялася. І від її сміху юнакові ставало легко на душі, у якій вирувала чиста, як джерельна вода, любов.

Інна була відмінницею. Коли їй запропонували стажуватися за кордоном, спочатку вагалася, а потім все-таки наважилася. Олег підтримував її в усьому. «Я тебе дочекаюся, їдь, набирайся досвіду, побачиш світ. Тільки не забувай про мене. «Я ж ненадовго. Я повернуся до тебе і все в нас буде добре», – щебетала Інна, збираючись в дорогу.

Читайте також: НЕ РОБІТЬ З БУДИНКУ ЦЕРКВУ: ЯK І ДЕ РОЗМІЩУВАТИ ІКОНИ В ХАТІ

Рік пролетів досить швидко. Олег часто телефонував дівчині, запитував про її справи, казав, що любить і чекає її повернення.

Інна вже не була такою щебетливою, як колись. Відповідала на його запитання серйозно, по-діловому. Від її слів віяло байдужістю, відсутністю ніжності. Так Олег про себе розумів. Він не знав, що його Інна там зустрічається з іншим, доволі багатим бізнесменом, який сподобав собі вродливу українку. Але це була її особиста таємниця, адже Олег не повинен був про це знати, бо вона мала повернутися додому. А там – час покаже.

Олег вибіг з офісу, сів за кермо автомобіля і рушив з місця. Осіння мряка впала на дорогу і видимість стала нікудишньою. Транспорт рухався повільно, а йому треба було швидше. От він і поспішив. Виїхав на зустрічну смугу, з туману назустріч – автомобіль. Від різкого удaру в голову Олег зaгuнув на місці…

Коли літак зробив посадку, Інна захвилювалася, адже Олег їй повідомив, що буде зустрічати. Його телефон не відповідав. І тут почула, що на автотрасі сталася жaхлuва aварiя. В яку потрапив її Олег…

Проводжала його в останню дорогу, плакала від щирого серця, бо любила Олега за його відкриту і добру душу. Але якась тоненька ниточка зради ніби обвивала її єство.

«От і все… Тепер я – вільна і нікому тут не потрібна. Треба повертатися в Чикаго. Там чекає на мене інший…» Це була одна думка. А друга ніби перекреслювала першу: «Він зaгuнув через тебе, а ти така байдужа». І якось неприємно ставало Інні від цих своїх думок.

У неї були широкі плани на майбутнє: вона стане дружиною мільйонера з Чикаго. Великий будинок, а вона в ньому – пані. Вся розкіш у її руках. Хоч і не любила нового свого знайомого так, як Олега, та його багатство вабило її більше, ніж почуття.

Побувши кілька тижнів вдома, знову збиралася в дорогу, хоч батьки вмовляли доньку не їхати нікуди, адже і вдома її чекає непогана робота. Та її впертість взяла гору. Попрощавшись з рідними, Інна замовила таксі, щоб їхати в аеропорт. Не хотіла, щоб хтось її супроводжував. Поцілувавши матір і батька, сіла з валізами в таксі, з якого лунала гучна музика.

Якийсь несамовитий сум лягав на дно її думок у той прощальний день. Осінній туман молочною хвилею окутав мокрі від першого снігу міські краєвиди. Перед очима блимало світло фар зустрічних машин. І тут вона побачила перед собою обличчя Олега. Інна злякано глянула на водія, який різко повернув кермо, обганяючи інший автомобіль.

На шаленій швидкості в них врізався бензовоз. Інни в ту ж мить не стaло. Таксиста у важкому стані забрали в рeанiмацію. Це трапилося на тому ж відрізку дороги, де зaгuнув Олег. А це провидіння в його образі, ніби чекало на неї і говорило німими устами: «Ні! Ти нікуди вже не поїдеш… Ти будеш зі мною… Ми будемо разом…»

Що це? Фатальний збіг обставин? Ніхто не знає досі. Видно, Олег шкодував, що вона покидає його і зустрів її на дорозі, забираючи в свої обійми…

Вони зустрінуться тепер на небесах і Бог поєднає їхні долі. Якщо не судилося це зробити на землі, то небо стане їхньою оселею. Там вони будуть повінчані вічністю, бо видно таки судились одне одному долею в полоні осінніх туманів…

Оксана КИШКАНЮК.

Related Post